Шипшина зморшкувата
Зміст:
Rosa rugosa —
середньої висоти (80-150 см) кущ родини трояндових. Стебла товсті, прямостоячі, як і квітконосні пагони, густо вкриті різнотипними опушеними шипами: міцними, з широкою основою, трохи серповидно зігнутими або прямими та дрібними голчастими. Квітконосні пагони, крім того, вкриті волосками і дрібними залозистими щетинками. Листки спіральні, непарно перисті, з широкими трав’янистими прилистками, що зрослися з головним стрижнем листка; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) від круглясто-еліптичних до видовжено еліптичних, зверху виразно зморшкуваті, з полиском, зісподу рясно опушені, нерідко майже сірі повстинні, з домішкою залозок, по краю просто зубчасті. Квітки великі (до 7 см у діаметрі), правильні, двостатеві, в мало квіткових (по 2-3) щитоподібних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (2,5-3 см завдовжки), з листоподібним розширенням на верхівці, зісподу усіяні волосками з домішкою залозок, рідше без них, після цвітіння спрямовані вгору й залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) червоні, рідше ясно-червоні. Плід — гіпантій, сплюснуто-кулястий, м’ясистий, яскраво-червоний або померанцевий. Початок цвітіння у червні (ремонтантний вид).
Поширення
Шипшина зморшкувата дико росте на Далекому Сході. На території України її культивують як рослину декоративну й лікарську. Часто зустрічаються здичавілі зарості.
Заготівля і зберігання
Хімічний склад
Шипшина зморшкувата має близький до шипшини травневої хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.
Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Шипшина травнева .
Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.
Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.
під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор
Шипшина травнева
Rosa majalis, синонім — R. cinnamomea —
невисокий (від 60 до 200 см заввишки) рихлий кущ родини трояндових. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричнювато-червоні, вкриті, як правило, парними, серповидно зігнутими, рідше майже прямими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарно-перисті, з прилистками; листочки (їх 5-7) видовжено-яйцеподібні або овальні, до основи клиновидно звужені, при верхівці коротко загострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, зісподу вкриті щільно притисненими волосками, по краю просто зубчасті, без залозок; прилистки стерильних пагонів та туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосних пагонів — широкі, зісподу пухнасті, по краю війчасті залозисті. Квітки великі (4,5-5 см в діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше в мало квіткових (по 2-3, рідше більше) щитоподібних суцвіттях; чашолистки довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2-3 коротенькими, ниткоподібними додатками, зісподу усіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками, або як і по спинці майже повстинні, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) від блідо-червоних до червоних. Плід — гіпантій, кулястий, червоний або пурпурово-червоний. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Шипшина травнева (корична) росте в лісах, по чагарниках, особливо по річках, рідше на луках в північних районах України.
Заготівля і зберігання
Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80-100°С, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50%. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.
Хімічний склад
Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7-8 мг%), вітаміни В1,В2, РР, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8-3,7%), цукри (0,9-8,1%), органічні кислоти (0,9-3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.
Фармакологічні властивості і використання
Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез.
Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, атеросклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечнику, виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку.
Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло).
Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту.
Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв.
Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті.
Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікро клізм — при неспецифічному виразковому коліті.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) приймати по півсклянки 2-3 рази на день до їди;
– холосас (Cholosas) приймати по 1 чайній ложці 2-3 рази на день, дітям по чверті чайної ложки 2-3 рази на день.
Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.
Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.
під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор