Обіг інформації у публічній сфері. Методичні рекомендації (ч. 1)
Зміст:
- 1 Обіг інформації у публічній сфері. Методичні рекомендації (ч. 1)
- 2 Конфіденційна інформація
Закон України від 27.03.14 р. № 1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації»
Закон України від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції»
Закон України від 09.04.15 р. № 319-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних»
Загальні поняття про інформацію (визначення термінів)
Визначений у
«Розшифровка»
База персональних даних 1
іменована сукупність упорядкованих ПД в електронній формі та/або у формі картотек ПД
Володілець ПД
фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки ПД, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом
матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі
Запит на інформацію
прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні
(Зверніть увагу, що запитом на інформацію називається виключно прохання про доступ до публічної інформації. Звернення громадян, запити про доступ до персональних даних особи до категорії запитів на інформацію не належать)
Запитувачі публічної інформації
суб’єкти відносин у сфері публічної інформації, фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень (останні запитувати інформацію в порядку, визначеному ЗУ № 2939, не можуть)
Захист інформації
сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї
Згода суб’єкта ПД
добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її ПД відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб’єкта ПД може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх ПД відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки ПД до моменту проставлення відмітки
Знеособлення ПД
вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу
будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді
будь-які структуровані ПД, доступні за визначеними критеріями, незалежно від того, чи такі дані централізовані, децентралізовані або розділені за функціональними чи географічними принципами
будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення ПД, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем
відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована
Публічна інформація
(інформація про фізичну особу) 2
відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених ЗУ № 2939.
За законом публічна інформація апріорі є відкритою і обмежувати її можна лише у визначених законодавством випадках
Суб’єкт владних повноважень 3
орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень
фізична особа, персональні дані якої обробляються
Розпорядник ПД
фізична чи юридична особа, якій володільцем ПД або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця
1 Персональні дані (далі за текстом — ПД).
2 Частиною 1 ст. 11 ЗУ № 2657 поняття «персональні дані» та поняття «інформація про фізичну особу» ототожнені.
3 Застосовується у такому тлумаченні виключно для цілей законодавства про інформацію.
Питання обігу інформації у запитаннях-відповідях
Суб’єкти інформаційних відносин:
— об’єднання громадян (громадські формування);
— суб’єкти владних повноважень.
Зверніть увагу, що законодавець чітко відокремлює таких суб’єктів, як «звичайна» юридична чи фізична особа від так званих суб’єктів владних повноважень.
Розуміти, у якому статусі виступає суб’єкт інформаційних відносин, вкрай важливо. Від цього буде залежати, у якому режимі він може отримувати доступ до інформації.
Так, наприклад, суб’єкти владних повноважень не можуть запитувати інформацію у порядку, визначеному ЗУ № 2939, оскільки для кожної категорії суб’єкта владних повноважень встановлений спеціальний порядок одержання інформації, яка потрібна їм для реалізації владних функцій, повноважень. Скажімо, органи прокуратури запитують інформацію у порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру».
Хто має право на інформацію?
Будь-хто (кожен). Це передбачено ч. 1 ст. 34 Конституції, а також абз. ч. 1 ст. 5 ЗУ № 2657: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір».
Але для деяких груп осіб визначено спеціальні процедури доступу до інформації.
Так, наприклад, суб’єкти владних повноважень не мають права одержувати інформацію у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації» (Закон № 2939). Кожен з таких суб’єктів одержує інформацію у порядку, передбаченому спеціальним законом, що регламентує його власну діяльність.
Водночас згідно з ч. 4 ст. 13 ЗУ № 2939 усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо надання ними доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
А ще для деяких категорій суб’єктів передбачені додаткові інструменти доступу до інформації. Наприклад, адвокат має право письмово звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань із запитом про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Така штука називається адвокатський запит. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Тобто, як бачите, за адвокатським запитом може бути розкрита не лише публічна інформація, а будь-яка інформація, яка не віднесена до категорії з обмеженим доступом.
У чому виражається право на інформацію?
У праві вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
У який спосіб гарантується право на інформацію?
Режим доступу до публічної інформації гарантується (ч. 1 ст. 3 ЗУ № 2939):
— обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
— визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
— максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
— доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
— здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
— юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Режим доступу до персональних даних, в основному, визначений у ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» (Закон № 2297). Тут є кілька правил та, як завжди, кілька виключень.
1) порядок доступу до ПД третіх осіб визначається умовами згоди суб’єкта ПД, наданої володільцю ПД на обробку цих даних, або законодавством (наприклад, обробка персональних даних, необхідна для реалізації трудових відносин, у тому числі повідомлення цих даних податковим органам, органам статистики, згоди суб’єкта ПД не потребує, оскільки це передбачено податковим законодавством);
2) доступ до ПД третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов’язання щодо забезпечення виконання вимог Закону № 2297 або неспроможна їх забезпечити;
3) суб’єкт ПД має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб’єкта відносин, пов’язаних з ПД, за умови надання інформації, визначеної у п. 1 ч. 4 ст. 16 Закону № 2297 (своє П. І. Б., місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує його особу) 4 ;
4 Про це далі ми поговоримо більш докладно.
4) інформація, яка містить ПД, розкривається за спеціальним запитом, який обов’язково має містити спеціальні визначені ч. 4 ст. 16 Закону № 2297 реквізити:
— прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи — заявника);
— найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи — заявника);
— прізвище, ім’я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит;
— відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника персональних даних;
— перелік персональних даних, що запитуються;
— мета та/або правові підстави для запиту.
1. Якщо інформація, що містить персональні дані, віднесена до категорії публічної інформації, треті особи одержують до неї доступ у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» (Закон № 2939). Наприклад, до такої інформації належать відомості про умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування чи держслужбовців, рішення про розпорядження комунальним чи державним майном на користь приватних осіб тощо.
2. Суб’єкту ПД може бути відмовлено у наданні інформації щодо обробки його персональних даних, якщо це прямо передбачено законом. Наприклад, якщо така обробка здійснюється у рамках кримінального провадження.
Чи є якісь обмеження у праві на інформацію?
Так. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абз. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ № 2657).
Частиною 2 ст. 32 Конституції передбачено, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції здійснення права на інформацію може бути обмежене законом виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Що таке публічна інформація з обмеженим доступом?
Доступ до публічної інформації за загальним правом обмежувати не можна.
Водночас законодавець передбачає 3 види публічної інформації з обмеженим доступом, тобто інформації, обіг якої певною мірою обмежується. Що це за інформація?
Її поняття законом не визначено. Вказано лише, що до публічної інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна, таємна та службова інформація (ЗУ № 2939).
Конфіденційна інформація (ч. 1 ст. 7 ЗУ № 2939) — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень 5 , та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
5 Зверніть увагу, це важливо: суб’єкти владних повноважень не можуть встановлювати для інформації, якою вони володіють, чи розпорядниками якої вони є, режим конфіденційності.
Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч. 1 і 2 ст. 13 ЗУ № 2939, а саме:
Інформація, доступ до якої не можна обмежувати (ч. 5 ст. 6 ЗУ № 2939):
про розпорядження бюджетними коштами
володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів
умови отримання цих коштів чи майна
прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно
Інформація, доступ до якої може бути обмежений за рішенням розпорядника
(ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 13 ЗУ № 2939)6:
стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету АР Крим (наприклад, інформація про використання бюджетних коштів, направлених на оборону України, обмежена у доступі)
стосовно інформації, пов’язаної з виконанням обов’язків особами, які виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг
стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них суб’єктами господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (наприклад, окрема інформація, пов’язана із безпекою об’єктів енергетичної промисловості, може бути обмежена у доступі)
Інформація, доступ до якої не можна обмежувати за жодних обставин (ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 13 ЗУ № 2939)7:
про якість харчових продуктів і предметів побуту
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян
інша інформація, що становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією)
6 У такому випадку цю інформацію можна поширювати за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
7 До розпорядників такої інформації прирівнюються усі суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності, які володіють відповідними відомостями, тому цей перелік винесений у окремий розділ.
Таємна інформація (ч. 1 ст. 8 ЗУ № 2939) — інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється Законом № 2939 та спеціальними законами.
Службова інформація — цей термін окремого визначення не має. Водночас ч. 1 ст. 9 ЗУ № 2939 визначено, що до службової може належати інформація:
1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Водночас, законодавець передбачає, що встановлювати для інформації статус службової можна лише з урахуванням приписів ч. 2 ст. 6 ЗУ № 2939. А саме, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ № 2939 документам, що містять службову інформацію, присвоюється гриф «Для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно в особливому порядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 ЗУ № 2939.
Важливо! Якщо ваш ОМС окремим відомостям, розпорядником яких ви є, вирішив присвоїти статус службової інформації, ви обов’язково маєте затвердити Перелік відомостей, що становлять службову інформацію. Доступ до такого переліку не можна обмежувати.
Коли третя особа може оприлюднювати інформацію з обмеженим доступом?
1) у випадку, коли вона має відповідний дозвіл розпорядника або володільця інформації, суб’єкта ПД (якщо йдеться про оприлюднення ПД);
2) якщо розпорядник правомірно оприлюднював цю інформацію раніше;
3) якщо обставини, через які інформацію було обмежено у доступі, втратили свою актуальність;
4) у інших, передбачених законом, випадках.
Що таке «суспільно необхідна інформація»?
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» (ЗУ № 2657) предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
За приписами ч. 1 ст. 29 ЗУ № 2657 інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Якщо частина інформації з документа, що витребується, є обмеженою у доступі?
Згідно з ч. 7 ст. 6 ЗУ № 2939, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений. Якщо запитували саме документ, то ви маєте знеособити (заретушувати) дані, доступ до яких обмежений. Якщо ж запитували конкретну інформацію, що міститься у цьому документі, — можете надати довідку чи лист, у якому, пославшись на реквізити відповідного документа, повідомити інформацію, яку можна оприлюднювати, та зазначити, що решта інформації належить до категорії службової чи таємної, чи містить персональні дані, які ви не маєте права розкривати.
Чи можна дізнатися інформацію про себе, яку зібрали інші особи?
Раніше ми вже згадували про випадки, коли у особи виникає бажання чи необхідність дізнатися, яку інформацію про неї мають інші особи. Отже, які права у цій сфері є у фізичної особи?
По-перше, кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (ч. 3 ст. 32 Конституції).
Також згідно з ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2939 кожна особа має право:
знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом
доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається
вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону
на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів
на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані:
надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом
використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом
вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб
виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується
За Законом обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом. Також зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 10 ЗУ № 2939). Однак, нагадаю шановним читачам, що на законних підставах особі можуть відмовити у доступі до інформації про неї, якщо оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (ч. 5 ст. 6 ЗУ № 2939).
Хто такі «розпорядники інформації»?
Ми вже кілька разів оперували цим терміном. Давайте, нарешті, дізнаємося, про кого саме йдеться.
У ст. 13 ЗУ № 2939 визначається коло осіб, які за певних умов можуть вважатися розпорядниками інформації:
Вважається розпорядником інформації
За наступних умов
Суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання
Є розпорядниками усієї інформації, яку вони створюють у процесі своєї діяльності. Тобто будь-яка інформація, яку вони створюють у процесі своєї діяльності, є інформацією публічного характеру, якщо її за встановленою законом процедурою не віднесено до службової або таємної
Юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим
Є розпорядниками стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів
Особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг
Є розпорядниками стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків
Суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями
стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них
Будь-які суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією)
Важливо! На розпорядників інформації, перелічених у п. 2, 3, 4, 5 наведеної вище таблиці, вимоги Закону № 2939 поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
А як щодо суб’єктів владних повноважень? Які вони мають обов’язки як розпорядники?
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2939 такі особи зобов’язані:
оприлюднювати інформацію, передбачену Законом № 2939 та іншими законами
систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні
вести облік запитів на інформацію
визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо
мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації
надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію
Яку інформацію мають оприлюднювати ОМС як розпорядники?
Перелік таких відомостей міститься у ст. 15 ЗУ № 2939 8 :
8 Ця норма, до речі, може стати вам корисною підказкою щодо того, якою інформацією доцільно наповнити сайт вашого ОМС.
інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо)
нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності
перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення
порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності
інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник
перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних
інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації
плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань
розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи
загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку
звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію
інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:
— їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;
— прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;
— розклад роботи та графік прийому громадян;
— вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;
— перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;
— перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;
— порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;
— систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень
іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законом
Така інформація має бути оприлюднена розпорядником протягом 5 робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Проекти нормативно-правових актів, рішень ОМС, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.
Зверніть також увагу, що згідно з ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ЗУ № 280) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.
Хто в ОМС несе відповідальність щодо доступу до публічної інформації?
Відповідно до ст. 16 ЗУ № 2939 ОМС як розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.
Тобто, на пленарному засіданні ради має бути визначена особа, відповідальна за надання інформації про діяльність ради як представницького органу громади. Таку особу може призначити й голова ради.
Якщо виконавчий комітет чи інші структурні підрозділи у вас відокремлені (зареєстровані як самостійний ОМС — юридична особа), то у кожному такому органі має бути визначена конкретна відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації.
Запити на доступ до інформації мають реєструватися окремо від іншої вхідної кореспонденції та оброблятися відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
Для цього краще створити окремий журнал. Ось його примірний зразок:
9 У невеликих ОМС можна зазначати лише П. І. Б. відповідальної особи, а ось у ОМС, де кількість посадовців перевищує кілька десятків, краще деталізувати.
У той же час, посадовцям ОМС слід звернути увагу на наступне. За обіг окремої категорії документів у вас, незалежно від того, чи є у вас відповідальна особа, чи ви її забули призначити, буде нести відповідальність секретар сільської, селищної та міської ради або голова районної, обласної ради.
Зокрема, згідно з п. 4-5 ч. 2 ст. 50 Закону № 280 секретар сільської, селищної та міської ради організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону № 2939 та інших законів; забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону № 2939, забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності.
Як передбачено п. 14 ч. 6 ст. 55 Закону № 280, голова районної, обласної, районної у місті ради забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради.
Це не означає, що зазначені особи мають власноручно розвішувати інформацію на стендах або набивати її на клавіатурі комп’ютера для розміщення на сайті ради. Однак саме вони відповідають за вчасне та якісне виконання відповідних дій, а тому мають їх постійно контролювати.
Чи можна запобігти поширенню недостовірної інформації про себе?
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції).
Тому за поширення недостовірної інформації про особу передбачена адміністративна, цивільна, а у окремих випадках ще й кримінальна відповідальність (ст. 182 Кримінального кодексу України).
Як здійснюється реєстрація документів розпорядника інформації?
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ № 2939 для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб’єктів владних повноважень, підлягають обов’язковій реєстрації в системі обліку, що має містити:
Конфіденційна інформація
Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку. Редакція затверджена Natalia.zaitseva.
Зміст
Нормативна база
Конфіденційна інформація як підвид інформації з обмеженим доступом
Конфіденційна інформація – (від англ. confidence — довіра) це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про інформацію”, конфіденційна інформація разом із службовою та таємною інформацією належить до інформації з обмеженим доступом.
Інформація з обмеженим доступом – це така інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено розпорядником інформації відповідно до закону. Обмеження доступу до інформації здійснюється в інтересах національної безпеки або охорони законних прав фізичних та юридичних осіб. Важливо! Обмежується доступ до інформації, а не до документу. Відповідно, якщо в одному документі міститься відкрита і закрита інформація, то відкрита інформація може бути надана на ознайомлення зацікавленій особі у вигляді окремого документу.
За змістом статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що інформація з обмеженим доступом, може бути наступною:
- конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.;
- таємна інформація – інформація, доступ до якої обмежується і розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю;
- службова інформація – що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці
До конфіденційної інформації, що є власністю держави і перебуває в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, не можуть бути віднесені відомості:
- про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
- про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
- стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;
- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
- щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов’язковому оприлюдненню відповідно до закону;
- інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Конфіденційна інформація про фізичну та юридичну особу
Конфіденційна інформація умовно поділяється на конфіденційну інформацію про фізичну особу та конфіденційну інформацію про юридичну особу.
Підставою для визначення інформації конфіденційною є бажання фізичної чи юридичної особи вважати певну інформацію про неї чи інформацію, що знаходиться у її володінні, конфіденційною. Персональні дані та відомості про фізичну особу є тотожними поняттями. А інформація про особу поширюється не тільки на фізичних а й на юридичних осіб. Будь-яка інформація про особу може бути віднесена на розсуд особи до конфіденційної, якщо це не заборонено Законом. Втім, не вся інформація про особу є конфіденційною.
Не належать до інформації з обмеженим доступом: декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади та обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.
Конфіденційна інформація про фізичну особу
Конфіденційна інформація є підвидом інформації про особу і не вичерпується персональними даними. В Законах прямо визначено, що є конфіденційною інформацією про особу. Це, зокрема:
- відомості про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, адреса, дата та місце народження (частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію»);
- відомості про місце проживання (частина восьма статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»);
- відомості про особисте життя громадян, одержані із звернень громадян (стаття 10 Закону України «Про звернення громадян»);
- первинні дані, отримані в процесі проведення Перепису населення (стаття 16 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення»);
- відомості, що подаються заявником на визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина десята статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»);
- інформація про пенсійні внески, пенсійні виплати та інвестиційний прибуток (збиток), що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку учасника пенсійного фонду, пенсійні депозитні рахунки фізичних осіб, договори страхування довічної пенсії (частина третя статті 53 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;
- інформація про страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування, про суму коштів, що обліковується на накопичувальному пенсійному рахунку учасника накопичувальної системи пенсійного страхування, про умови та стан виконання договорів страхування довічної пенсії, про персональні дані учасників накопичувальної системи пенсійного страхування (частина друга статті 97 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»);
- відомості щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, хід їх виконання та результати (стаття 895 Цивільного кодексу України)
- інформація про померлого (стаття 7 Закону України Про поховання та похоронну справу»);
- відомості про оплату праці працівника (стаття 31 Закону України «Про оплату праці») Відомості про оплату праці надаються лише у випадках передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника);
- заявки та матеріали на видачу патентів (стаття 19 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»);
- дані про особу взяту під захист у кримінальному судочинстві (стаття 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»);
- матеріали заявки фізичної чи юридичної особи на реєстрацію сорту рослин, результати експертизи сорту рослин (стаття 23 Закону України “Про охорону прав на сорти рослин”);
- дані осіб, що взяті під захист (стаття 10 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»);
- сукупність відомостей про фізичних осіб які постраждали від насильства (персональні дані), що містяться в Реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом. (частина десята статті 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству);
- інформація,що стосується митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України (частина перша статті 56 Митного кодексу України);
- інформація,що міститься в заяві про державну реєстрацію лікарського засобу та додатка до них (частина восьма статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»);
- інформація про місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, реєстраційні номери транспортних засобів, номери банківських рахунків, номери платіжних карток, інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні, інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу (стаття 7 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Цей перелік не є вичерпним і може бути доповнений іншими законодавчими актами.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про доступ до публічної інформації” кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.
Кожна особа має право:
- знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
- вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання;
- використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
- на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
- на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Право особи на свою приватну сферу абсолютне (це таємниця приватного життя, лікарська таємниця, таємниця сповіді, сюди також слід віднести банківську таємницю, оскільки кожна особа має право вимагати від необмеженого кола осіб обов’язкової заборони на збирання вказаних відомостей, а якщо ці відомості стали відомими особі у зв’язку з її професійною діяльністю, то – нерозголошення).
Конфіденційна інформація про юридичну особу
Що стосується конфіденційної інформації для юридичної особи, то це інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і, відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі. Важливо уточнити, що конфіденційна інформація є тотожною комерційній таємниці. Особливістю відомостей, що складають комерційну таємницю, як вид конфіденційної інформації, є їх комерційний і господарський характер. Іншими словами, це інформація, що має економічну цінність, здатна впливати на фінансове становище суб’єкта підприємницької діяльності, розмір одержуваного ним прибутку.
- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
- документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
- документи про платоспроможність;
- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Розпорядники конфіденційної інформації
Розпорядниками, тобто особами, які відповідно до їх повноважень володіють конфіденційною інформацією, являються:
- суб’єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;
- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
- суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, відповідно до статті 32 Конституції України.
Розпорядник інформації зобов’язаний:
- надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується;
- використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
- вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
- виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
- надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
- вести облік запитів на інформацію;
- визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
- мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Відповідальність за неправомірне використання конфіденційної інформації
Кримінальна відповідальність
Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за порушення недоторканості приватного життя.
Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя 1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, – караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, – караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Конституція України у статті 32 встановила право кожного громадянина на недоторканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонила збирання, зберігання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права громадян є стаття 182 КК України. Таке право може бути обмежене тільки відповідно до закону на підставі судового рішення.
Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні відносини, що забезпечують недоторканність приватного життя особи. Предметом злочину є конфіденційна інформація про особу. Така інформація може закріплюватися на різних матеріальних носіях: папері, касетах, дискетах, фотографіях, міститися у творі, що публічно демонструється, або у творі, виданому в засобах масової інформації, тощо. До конфіденційних належать відомості, які становлять особисту або сімейну таємницю особи, наприклад, інформація про сімейний стан, стан здоров’я, майновий стан, відомості про дату народження тощо, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шляхом публікації або у будь-який інший спосіб. Потерпілим від даного злочину може бути будь-яка особа, щодо якої збиралася, використовувалася або поширювалася конфіденційна інформація.
Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні щодо особи однієї із таких альтернативних дій, а саме у незаконному: а) збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) зберіганні такої інформації; в) використанні; г) знищенні; або д) поширенні вказаної конфіденційної інформації; або е) незаконній зміні такої інформації.
Незаконність стосовно кожної із зазначених дій означає: а) відсутність згоди фізичної особи на її здійснення; або б) відсутність передбачених Конституцією України та законами України правових підстав для вчинення цих дій без згоди особи.
Адміністративна відповідальність
Кодексом України про адміністративні правопорушення також передбачена відповідальність за неправомірне використання конфіденційної інформації. Це, зокрема стаття 164-3 – Недобросовісна конкуренція (ч. 3 – Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця) -, стаття 186-3– порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень, стаття 212-2 – порушення законодавства про державну таємницю.
Цивільно-правова відповідальність
Статтями 286 та 302 Цивільного кодексу України передбачена заборона поширення інформації про фізичну особу без її згоди. Так, при наявності відповідних фактів, право особи на приватне життя якої було порушене, вона має право звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди чи іншим видом позову.
Також, відповідно до статті 862 ЦК України якщо сторона у договорі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.
Відповідно до статті 895 ЦК України виконавець і замовник зобов’язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється договором.