Що таке шабат і для кого важлива ця традиція

Навіть люди, які погано знайомі з єврейською культурою, хоч раз у житті чули про Шабат. Це суміш релігійного свята та народної традиції, що наказує виділяти суботу для відпочинку від праведної праці.

Чому і як юдейська громада має сьомого дня припиняти практично всю роботу?

Сакральний вихідний

В юдаїзмі словом «Шаббат» позначають останній день тижня, яким – згідно з Торою – є субота. Однак Шабат – це не просто вихідний, а особливий, освячений Богом день, що втілює фортецю стародавнього завіту між Господом та єврейським народом, який сам Бог проголосив обраним.

У деяких текстах можна зустріти варіанти «шабат», «шабос» або «шабес», при цьому всі вони походять від івритського кореня שַׁבָּת‏, що буквально перекладається як:

Як сказано у Святому Письмі, створення світу завершилося створенням людини на шостий день. І тоді було даровано суботу, благословлену та освячену для божественного відпочинку – у цей день навіть будівництво храмів припиняють.

Дотримання ритуалів Шаббата – один із найважливіших маркерів єврейської ідентичності, тому всі суботні заходи безумовні, непорушні та обов’язкові до виконання. У давнину будь-яке порушення Шаббата каралося смертю.

Що символізує Шабат

Тора вказує, що Шабат був дарований під час виходу Ізраїлевого коліна з Єгипту. Збереглися джерела, що підтверджують, що ще в XI столітті до н. юдейські богослови писали про важливість дотримання «суботніх розпоряджень».

Згодом, у міру розвитку цієї традиції, іудаїзм розвиває і паралельну ідею: про те, що дотримання приписів Шаббата – основна, всеосяжна заповідь, що вбирає всі інші заповіді.

Ця ідея відображена і в Талмуді, де говориться, що той, хто дотримується Шаббат, дотримується й інших заповідей Тори, а той, хто порушує Шаббат, – порушує всі заповіді.

Говорити про глибоке значення цього свята для євреїв можна до нескінченності, тому є сенс зупинитися тільки на символічних тезах Шаббата:

• відпочинок – «мінуха», час благодаті, спокою та розслаблення у кругообігу клопоту, що характеризує наше повсякденне життя протягом тижня;
• усвідомлення – Шабат нагадує про те, що людина не може робити зі світом усе, що їй заманеться, оскільки цей світ – творіння Бога, яке не належить ні людині, ні кому іншому;
• самоідентифікація – Шабат вважається духовною нареченою Ізраїлю, абсолютно нероздільною з єврейським народом (іншими словами, Шабат допомагає людям виявляти своє єврейство і передавати цю ідентичність своїм дітям);
• духовність – згідно з Писанням, небесна манна в п’ятницю падала у подвоєній кількості, компенсуючи суботню відсутність, тому заборона на збирання та приготування їжі в суботу символізує, що мирські потреби не заважатимуть виконанню духовних потреб навіть у святковий день.

Але головне – Шабат допомагає продемонструвати смиренність. Оскільки людина ніби стоїть над іншими творіннями, вона може піддатися ілюзії всевладдя. Але відкладаючи будь-які справи і ніби зливаючись із світобудовою, люди готові відчути значущість решти світу.

Основні обмеження Шаббату

Формально заборонено лише 39 видів робіт, так чи інакше пов’язаних з зведенням похідного храму, Мішкана. Особливо релігійні юдеї у разі наймали шабесгоїв – не-іудеїв, котрим немає духовних заборон.

Під обмеження підпадають основні види діяльності, об’єднані у кілька груп (так звана крейда):

• сільськогосподарські роботи (включаючи роботи для випікання ритуального хліба та/або виготовлення барвників);
• збирання вовни, виготовлення та обробка тканини, швейні роботи;
• кушнірська справа;
• облаштування.

Останній пункт найбільш цікавий, оскільки він унеможливлює праці з написання текстів, гасіння пожеж або будівництва, так само як і будь-які громадські роботи. Є навіть припис, через який завершення будь-якої справи вважається злочинним, чи то хоча б розстановка книжкових томів за номерами.

«Шаббат, шалом!» – як його святкують

Свято «священної суботи» вважається сімейним і складається з кількох ритуальних елементів, що тісно пов’язані з традиціями конкретної громади. Він включає в себе:

• зустріч Шаббата;
• запалювання свічок;
• молитву;
• освячення дня;
• омивання рук;
• трапезу.

За єврейськими традиціями, наступ нового дня відбувається не опівночі, а відразу після заходу сонця. Тому в п’ятницю ввечері, за 18 хвилин до заходу сонця, в кожному юдейському будинку вже накритий стіл із двома свічками та двома халами (витими хлібами-плетінками), а поряд стоїть келих і глечик із вином чи виноградним соком.

Шабат вчить євреїв планувати заздалегідь, тому потрібно подбати і про страви на суботній день – приготування зазвичай присвячується частина четверга і п’ятниця, адже в години Шаббата не можна буде навіть розігрівати їжу.

Коли жінка запалює свічки, починається свято разом із усіма обмеженнями. Сім’я ж вирушає до синагоги на спільну молитву – Кабалат Шаббат, якою зазвичай зустрічають Царицю Суботу.

Освячення – ритуал, що виділяє суботу з низки будніх днів. Над келихом вина тато чи дідусь вимовляє спеціальну молитву:

• кидуш – «відділення, освячення» – на початку Шаббата;
• хавдала (яка також є кидушем) – «відділення» – наприкінці Шаббата, у суботній вечір.

Потім поперемінно обполіскують кисті правої та лівої руки по три рази. А під час обтирання вимовляють ще одну молитву.

Нарешті, глава сім’ї прибирає серветку з хали і ножем планує майбутній розріз. Прочитавши благословення, він поділяє хліб на рівні частини та роздає присутнім – тепер можна переходити до решти їжі. Головне побажання: їжа має бути по можливості різноманітною, смачною та в достатку.

Тим, хто вперше опиняється в Ізраїлі, дуже дивно бачити, як там цілих 25 годин життя буквально завмирає – з вечора п’ятниці всі заклади закриті, громадський транспорт не ходить, електрика відключається, люди не користуються ні телефонами, ні комп’ютерами, ні побутовою технікою.

Висновок

Комусь здасться, що Шабат – це цікава традиція, але актуальна лише для євреїв. Однак і нам можна в них багато чого навчитися. Наприклад, як не заганяти себе, а хоча б раз на тиждень влаштовувати повноцінний відпочинок. Якщо увійти в ритм, то позбавлятися стресу і справлятися з труднощами буде набагато легше!

Шабат

Дотримання Шабату є виконанням однієї з найважливіших заповідей Тори, що наказує берегти і освячувати цей день. Кожен, хто шанує його святість, удостоюється бути під найсильнішою опікою Вс-вишнього через додаткову б-жественну душу, яку Він дарує євреям кожного Шабату і через яку існує прямий зв’язок євреїв з Вс-вишнім.

Утримання від виконання низки робіт, заборонених Торою та мудрецями, урочисті молитви, смачні трапези, святковий настрій та красивий одяг дозволяють повноцінно насолодитися атмосферою Шабату та ще більше наблизитися до Вс-вишнього.

У Торі зазначається 39 видів робіт, які Вс-вишній заборонив виконувати в Шабат. Усі вони так чи інакше виконувалися євреями при спорудженні їх переносного Храму – Мішкану, а також всі вони мають творчу основу, тобто в результаті їх виконання створюється щось нове.

Той, хто нехтує цими заборони, порушує закон Деорайта (з Тори), за що в часи Першого та Другого Храмів у Єрусалимі Вищий Суд (Сангедрін) у складі 23 мудреців (які мали рукоположення від самого Моше-рабейну) призначав смертну кару. У наші дні порушення цих законів залежить тільки від совісті та свідомості кожної людини, яка відповідає за це перед Б-гом і тільки від Нього може сподіватися отримати прощення.

Мудреці Талмуду додають низку заборон (Дерабанан), метою яких є вберегти євреїв від порушення Ав мелахот і Толадот та допомогти їм зберегти святість атмосфери Шабатнього дня. Це насамперед дії, які нагадують роботи, заборонені Торою, або ж дії категорії маріт-айн (зі сторони виглядають, як заборонені), дії, які потенційно можуть призвести до порушення заповідей Тори, дії буденного характеру тощо.

Однією із найважливіших заповідей в Шабат є власне підготовка до Шабату, що подібне приготуванням до прийому важливих гостей. Ерев Шабат (п’ятниця, канун Шабату) і всі попередні дні розглядаються як приготування до банкету на честь цариці Суботи. Великою міцвою є думати про Шабат впродовж усього тижня, а все найкраще відкладати для Шабату (Талмуд, Бейца, 16а). У багатьох громадах є звичай говорити “ліквод Шабат” (“на честь Шабату”) та всіляко освячувати Шабат.

Також є надзвичайна міцва прибирати дім до Шабату, прикрашати квітами, застеляти на стіл чисту скатертину, красиво сервірувати стіл, ставити особливий посуд, готувати свічки, щоб хазяйка дому могла їх запалити на честь Шабату, привести себе в порядок перед Шабатом (для чоловіків відвідати микву) і надягти святковий суботній одяг. Важливо приготувати смачні страви, спекти хали з можливістю виконати міцву афрашат хала – відділення хали. Міцва приготування їжі на Шабат включає її куштування з метою переконатися, чи вона є достатньо смачною та додати в неї спеції ще перед Шабатом. Щоб виконати заповідь їсти в Шабат гарячі страви, на плиту кладуть металевий лист, яким накривають газові або електричні конфорки. Також напередодні Шабату читають хоча б два рази тижневий розділ Тори з коментарями, аби сказати за столом в Шабат Діврей Тора, заучують мелодії змірот (суботніх пісень).

Про Шабат говорять як про насолоду, скарб і передчуття прийдешнього світу. Той, хто готувався впродовж тижня до приходу Шабату, насолоджується його радістю (онег Шабат). Ця радість досягається і виконанням всіх законів Шабату і створенням радісної атмосфери відпочинку, спокою (шалом байт – миру в домі) та духовності. Онег Шабат можна насолоджуватися багатьма способами: шейна бешабат таануг (традиційним суботнім сном), суботньою прогулянкою, в заняттях Торою з дітьми чи на уроках в громаді.

Є люди, котрі думають, що Шабат є формою самообмеження, однак насправді це звільнення від буденних турбот та час, сповнений радості та щастя.

Запалювання свічок Шабату за 18 хвилин до заходу сонця з благословеннями є найважливішим обов’язком кожної єврейської жінки, адже у книзі Зоар сказано: “І якщо вона запалюватиме свічки Шабату з радістю в серці, вона принесе мир у свій дім та стане гідною таких дітей, які збільшать світло Тори, і цим вона принесе мир на землю та довголіття своїй родині”. Важливою умовою є те, щоб свічки горіли під час першої шабатньої трапези аж до її завершення. Ні в якому разі не можна запалювати свічки Шабату після встановленого часу, оскільки це буде порушення заборони запалювати вогонь в Шабат. Заміжні жінки запалюють зазвичай дві свічки. Існує звичай додавати по одній свічці на кожну дитину в сім’ї. Але якщо жінка не зустрічає Шабат у себе вдома, то вона повинна запалювати звичайну кількість свічок. Якщо перед Шабатом жінка за якоюсь причиною забуває запалити свічки Шабату, то у наступні Шабати вона повинна запалювати на одну свічку більше. Із запалюванням свічок жінка автоматично приймає на себе Шабат, і не може виконувати заборонені у Шабат роботи. Після запалювання свічки вже не можна переносити на інше місце. Не можна ставити їх у таке місце, де вони можуть ненароком погаснути. Перед запалюванням свічок прийнято давати невелику суму на цдаку.

Отже, спочатку запалюють свічки, потім прикривають очі долонями і промовляють благословення:

Борух Ато Адойной Елойhейну Мелех Оойлом Ашер Кідешону Беміцвойсов Вецивону Леадлік Нейр Шель Шаббос Койдеш (“Благословенний Ти, Вс-вишній, Б-г наш, Владика Всесвіту, що освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку святого Шабату”).