У якому разі можуть забрати дитину у матері

Батьківські права та обов’язки визнаються за особами, відносно яких достеменно відомо, що вони є батьком або матір’ю дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Першим обов’язком батьків, що перебувають у шлюбі, та матері, яка не перебуває у шлюбі, є зобов’язання забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. У разі відмови батьків, за рішенням органу опіки та піклування забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі.

Наступним обов’язковим кроком є реєстрація народження дитини – протягом місяця батьки повинні звернутись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові та отримання свідоцтва про народження.

Згідно Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно Сімейного кодексу України батьки також зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Батьки на рівних умовах зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та по досягненню повноліття, в разі, якщо діти є непрацездатними чи продовжують навчання – до досягнення ними двадцяти трьох років. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

Якщо батьки дитини проживають окремо, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому брати участь у її вихованні та у спілкуванні з дитиною, якщо це не заважає нормальному розвиткові дитини.

Спори між батьками щодо проживання та виховання дитини та ситуації щодо порушення прав дитини вирішуються органами опіки та піклування чи в судовому порядку. Контакти служб у справах дітей – за посиланням. Інформацію щодо дотримання прав дитини шукайте на сайті Міністерства соціальної політики. В разі порушення прав дитини необхідно звернутися на гарячу лінію за телефонами: +380 (800) 500 225 або 116 111.

“За три місяці я бачила сина один раз”. Чому в українців у Європі забирають дітей

Мільйони українців виїхали зі своєї країни, рятуючись від війни. Сотні з них на новому місці стикнулися з іншою проблемою – європейські органи опіки забрали в них їхніх дітей. Приводи різні – від системного насильства, до пропусків школи без поважної причини.

Чому так відбувається та чи справді так сильно відрізняється батьківство в Україні та в Європі?

“Якби я була якась наркозалежна або дитину ображала, але ж ні”, – розповідає ВВС Україна Олена. Її 10-річну доньку забрали німецькі соцслужби у листопаді 2022 року, мотивуючи це підозрілою поведінкою матері та ризиками для добробуту дитини.

“Я сама раніше працювала у міжнародному фонді, який займався захистом прав дитини. І тут у мене забирають дитину. Це просто жахлива ситуація”, – обурюється українка.

Влітку офіс уповноваженого Верховної Ради з прав людини повідомляв про щонайменше 240 випадків, коли в батьків чи опікунів в західних країнах відбирали дітей місцеві соцслужби.

Зокрема, як повідомили ВВС Україна в українських посольствах, у Польщі, станом на серпень, з родин вилучили 75 українських дітей, в Італії – сімох, у Франції – 11.

Посольство в Німеччині точних цифр не надало, але визнає, що такі випадки непоодинокі. Хоча більшість дітей, переконують дипломати, все ж вдається повернути батькам чи опікунам. Родини після таких інцидентів здебільшого повертаються в Україну.

Тяжкі злочини – побої чи сексуальне насильство – радше винятки у цій статистиці, визнають юристи та експерти. Найчастіше причини, через які в Європі можуть забрати дитину, в Україні не викликали б особливих питань у соцслужб. І це – не обов’язково хороша новина для України.

“Нас закривали в кімнаті, як злочинців”

Олена родом з Луганська, тож втечу від війни пережила вже двічі. Вдруге виїжджати довелося вже з Харкова, коли на початку російського вторгнення місто нещадно обстрілювала армія РФ.

Так у березні 2022-го вона опинилася в Берліні з 10-річною донькою. За словами матері, дівчинка має інвалідність та потребує особливого догляду, тож адаптація на новому місці не завжди давалася просто.

Олена справляє враження типової представниці середнього класу, вона добре говорить англійською, в Україні працювала в громадському секторі, після переїзду одразу ж почала відвідувати курси німецької та активно включилася в життя місцевої спільноти. Те, що сталося потім, вона називає шоком.

У листопаді 2022-го в неї забрали дитину представники Югендамту, німецької служби захисту прав дітей. Жінка пояснює це тим, що на тлі депресії їй виписали неправильну дозу антидепресантів.

Надмірна сонливість та квола поведінка матері одного дня начебто насторожила співробітників школи, які повідомили соцслужби.

“Ми спілкувалися вже рік, вони знали, що ми адекватна родина, що ми приїхали через російську агресію. Вони кажуть, що подумали, що я вживаю наркотики, але вони могли б і спитати про це (перш ніж кудись дзвонити – Ред.)”, – обурюється Олена.

Автор фото, Getty Images

Мільйони українців з дітьми виїхали з України в Європу в пошуках прихистку через війну

За словами українки, в неї був рецепт на ліки та підтвердження від лікарів, але переконати Югендамт їй не вдалося.

Донька провела окремо від матері понад два місяці, Олені дозволяли відвідувати її в певні дні і лише під наглядом.

“Нас закривали в кімнаті, як злочинців, і навіть підслуховували”, – каже вона.

“Дитина особлива, вона дуже страждала, почався регрес. Вона і так відстає в розвитку, а тут стала поводитися, як грудна дитина, пісятися в штани, я просто її не впізнавала. Вона постійно плакала, і навіть зараз боїться спати одна”.

Олена каже, що було непросто, особливо через погане знання німецької. Але вона забила на сполох, залучила громадські організації, посольство, каже, що зв’язувалася навіть з депутатами Європарламенту. За словами жінки, доньку вона змогла повернути лише у січні 2023-го, коли знайшла адвоката.

Його втручання в переговори з соцслужбою дозволило вирішити питання навіть без суду. Навіть розмовляти з нею в присутності юриста, працівники Югендамту стали іншим тоном, пригадує Олена.

Через пів року після цього випадку донька досі травмована і боїться відпускати маму, а сама Олена відвідує психотерапевта.

Але так швидко повернути дитину вдається далеко не завжди.

Автор фото, Getty Images

49-річна львів’янка Тетяна, яка на час війни знайшла прихисток в містечку Вайден у німецькій Баварії, вже четвертий місяць не може повернути 6-річного сина. За її словами, за цей час німецькі соцслужби дозволили їй побачитися з дитиною один раз.

Зараз триває суд, який має вирішити, чи повернуть їй хлопчика.

Тетяна переконує, що була хорошою мамою, а дитину забрали через непорозуміння та сімейний конфлікт. Начебто жінка мала складні стосунки зі своєю матір’ю, яка жила разом з ними в Німеччині та яка начебто пожалілася на насильство з боку доньки, після чого її та хлопчика вилучили соцслужби.

Вони поставили під сумнів адекватність Тетяни та запідозрили, що вона може представляти загрозу для здоров’я дитини.

“У нас були скандали з мамою, але свої батьківські обов’язки я виконувала належно. Я не алкоголічка, вдома завжди порядок, є їжа”, – обурюється Тетяна.

Матір Тетяни оселили в притулку для жінок, що постраждали від насильства, а хлопчика віддали під тимчасову опіку німецької родини.

“За три місяці я дитину бачила один раз 20 хвилин. Це просто жесть, – каже Тетяна. – Я два тижні не їла і не спала. Ти в чужій країні, ти не знаєш мови, їхніх законів. Коли думаю, що я свою дитину більше не побачу, я не маю сенсу жити”.

Тепер суд призначив низку процедур. В тому числі Тетяна має пройти психіатричну експертизу та пройти індивідуальну та сімейну психотерапію для мирного врегулювання конфлікту. Наступне засідання суду відбудеться 30 листопада.

“Я чекаю направлення, потім треба знайти перекладача або психіатра, який хоча б російською говорить. Хто це буде оплачувати і як, я не знаю, але час іде, а дитини я не бачу”, – каже Тетяна.

Югендамт на запит ВВС Україна щодо фактів вилучень українських дітей з родин не відповів.

Алкоголь, прогули в школі та сам удома

Автор фото, Getty Images

Причини, через які в українців за кордоном забирають дітей, найрізноманітніші. Серед них трапляються справді кримінальні історії, коли втручання західних соцслужб стає для дітей порятунком.

Зокрема, у травні Польщу шокував гучний судовий процес над українкою з Дніпропетровщини, яка мала під своєю опікою десятеро дітей від 4 до 16 років.

Через війну вони виїхали до Познані, де згодом родина поляків, що прихистила українців, помітила дивну поведінку дітей.

Після розслідування слідство висунуло жінці офіційні обвинувачення в тому, що вона роками знущалася з дітей, била їх, принижувала, морила голодом та піддавала сексуальній експлуатації. Нині у справі триває суд, дітей вилучили і з ними працюють психологи.

Втім експерти визнають, що такі тяжкі злочини щодо дітей – радше винятки у статистиці вилучень.

Водночас важливо розуміти, що в західних країнах табу на будь-які форми насильства щодо дитини. Українське посольство в Німеччині, зокрема, наголошує, що місцеве законодавство буквально забороняє будь-які “тілесні покарання, заподіяння психологічних травм та інше поводження з дітьми, яке принижує людську гідність”.

“Приводом для звернення до Служби з питань дітей може бути гучний крик із сусідської квартири, довгий дитячий плач, наявність на обличчі дитини подряпин чи синців”, – пояснюють в посольстві.

Іноді це дозволяє виявити навіть те насильство, на яке в Україні радше не звернули б уваги.

Василина Дибайло, директорка міжнародної організації “Партнерство “Кожній дитині” в Україні”, пригадує один з випадків, коли український батько привів дитину на прийом до стоматолога в Польщі, лікар побачив синці і негайно проінформував відповідні органи.

“Коли почали розбиратися, виявилося, що це не синці від падіння, що все-таки було певне зловживання”, – каже вона.

Автор фото, Getty Images

Найчастіше йдеться все ж про різницю в законодавстві, яку українські батьки та опікуни часто не усвідомлюють, та в особливостях роботи західних соцслужб, які діють набагато жорсткіше і безкомпромісніше, коли йдеться про захист прав дитини.

До прикладу, українське посольство в Польщі повідомило ВВС Україна, що найчастіше дітей у цій країні вилучали через перебування опікуна в стані алкогольного сп’яніння.

Часто українські батьки не знають, що в багатьох європейських країнах заборонено залишати дитину саму вдома. При чому вікові обмеження для всіх різні – у Франції та Великій Британії дитина має бути під наглядом дорослих до 12 років, у Польщі – до 7 років.

“У нас були випадки, коли матері лишали своїх малолітніх дітей без нагляду, коли йшли на роботу, в магазин, наприклад”, – описує українське посольство в Польщі причини, з яких українці мали проблеми з місцевими органами опіки.

Крім того, у Німеччині, Швейцарії, Франції та багатьох інших європейських країнах обов’язковим є відвідування школи. Пропуски занять без поважної причини і попередження від батьків є достатньою підставою для адміністрації, щоб поскаржитись в соцслужби, які можуть вирішити, що батьки неналежно дбають про своїх дітей.

Нінель Омельяненко, психотерапевтка та волонтерка центру для біженців в Женеві, пригадує, як у Швейцарії цілком респектабельна українка отримала офіційне попередження від місцевої соцслужби та припис пройти перевірку на вживання наркотиків через те, що її дитина 15 днів не відвідувала школу.

“У дитини була вітрянка, записати її до лікаря було неможливо, мама вилікувала дитину вдома, – розповідає Омельяненко. – Весь цей час вона отримувала листи від школи і соцслужб, які вона некоректно перекладала. А потім вони прийшли до неї додому, кричали французькою, вона злякалася і не відчинила двері, а тоді вони викликали поліцію, бо вона начебто утримувала дитину силоміць”.

Автор фото, Getty Images

Українські біженці готуються святкувати Великдень в Німеччині

Якщо дитина ніяк не може відвідувати школу довше трьох днів – потрібне довге лікування, поїздка додому абощо – треба обов’язково поінформувати школу, бажано заздалегідь, радить українське посольство в Німеччині.

Причому відпустку поважною причиною для прогулів у цій країні не вважають, наголошує Олена Розвадовська, співзасновниця благодійного фонду “Голоси дітей”.

“Якщо не під час канікул поліціянт побачить в аеропорту дитину, він буде з’ясовувати, чому це батьки так безвідповідально діють посеред навчального року”, – каже вона.

Проблеми також виникали, якщо дитину з України вивезла, наприклад, бабуся. Зокрема, в Італії або Франції опікуном не може бути людина, яка досягла 65-річного віку, наголошує офіс Уповноваженого ВР з прав людини.

Такі ж юридичні колізії траплялися з українськими будинками сімейного типу. Не у всіх країнах Європи визнавали статус опікунів, це могло бути підставою для вилучення дітей.

Трапляються і більш виняткові ситуації: фіксували випадки, коли українки відмовлялися від дітей в пологових будинках, в опікунів діагностували психічні розлади, був також випадок, коли у Франції двох маленьких дітей вилучили під місцеву опіку після того, як мама наклала на себе руки, викинувшись з вікна.

Зараз посольство працює над тим, щоб повернути дітей та передати під опіку бабусі.

А так можна?

Автор фото, Getty Images

Багато українок опинилися в обставинах, коли вони мусили самотужки дбати про своїх дітей в новій країні, не знаючи мови та місцевих правил

“Як же так, ми тимчасово прихищені особи, це українська дитина. Україна не має сидіти осторонь, коли забирають її дітей”, – обурюється Тетяна, яка досі не знає, коли побачить свого сина наступного разу.

Мовляв, за яким правом інша країна забирає українських дітей в їхніх законних опікунів та батьків.

Юридично країни, які прихистили українців, мають таке право, каже Олександр Губін, заступник голови комітету Асоціації правників України з цивільного, сімейного та спадкового права, адвокат AGA Partners.

Він наголошує, що між Україною та країнами ЄС діє документ, який називається Гаазька Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року.

Відповідно до неї, зміна країни проживання тягне за собою зміну юрисдикції.

“Відповідно наші співгромадяни, проживаючи за кордоном, можуть і не знати, що на них та на їхніх дітей вже поширюється пряма дія законів країни, в якій вони перебувають”, – пояснює Губін.

Офіс Дитячого омбудсмена в Польщі у відповідь на запит ВВС Україна підтверджує – якщо опікуни чи батьки неспроможні дбати про дитину належно, Польща має право вилучити дітей та передати місцевим опікунам.

“Можливість влаштування дитини під опіку, коли її добробут під загрозою, поширюється на всіх дітей, які перебувають на території Польщі, незалежно від їхнього громадянства”, – заявляють в офісі.

Автор фото, Getty Images

Водночас іншим країнам варто пам’ятати про те, що діти-біженці та їхні сім’ї опинилися в непростій ситуації, каже ВВС Україна Аарон Грінберг, регіональний радник із захисту дітей офісу ЮНІСЕФ у Європі та Центральній Азії.

І часто вилученню дітей з сімей можна було б запобігти, якби ці родини отримали належну підтримку від країн, які їх прихистили.

“Вилучення дитини з-під батьківської опіки є серйозним рішенням, яке має значні наслідки для життя та добробуту дітей. Воно завжди має бути твердо та доказово обґрунтоване найкращими інтересами дитини”, – пояснює він.

Якщо ж компетентні органи все-таки визначать, що така розлука відповідає інтересам дитини, тоді слід якомога активніше сприяти контактам із сім’єю, щоб родина швидше возз’єдналася, наголошує Грінберг.

Обмеження зустрічей можливе лише, якщо це відповідає інтересам дитини, наприклад, є питанням її безпеки.

Погані закони чи погані батьки?

Автор фото, Getty Images

Попри все, українське законодавство щодо прав дитини досить хороше, переконують профільні експерти. Ключова різниця в іншому – на відміну від України в європейських країнах це законодавство реально працює.

Є нормативна база і чіткі та зрозумілі алгоритми, як діяти в тій чи іншій ситуації, пояснює Василина Дибайло. До того ж, в Україні немає сформованої традиції, що добробут дітей – це питання не лише її батьків, але й суспільства та держави.

За її словами, якщо в Європі про синець на тілі чи неналежне ставлення до дітей негайно повідомляють – це робить вчитель, лікар, вихователь в садочку чи сусід, то в Україні на такі речі часто закривають очі.

Хоча в українському законодавстві також йдеться про те, що кожен, кому стало відомо про будь-яку форму насильства щодо дітей, повинен негайно повідомити органи.

“Чи це культурні особливості, чи питання до виконання законів, але в нас би про це не повідомляли. У нас вважається, що краще не виносити сміття з хати, приховати, зам’яти”, – каже Дибайло.

Олена Розвадовська визнає, що для українських батьків механізми в Європі можуть здаватися “занадто агресивними”, але вони працюють.

“Дитина не може себе захистити перед дорослим, особливо якщо це батьки, – наголошує Розвадовська. – Більше того, вона може вважати це частиною норми. Для закону немає меншого насильства чи більшого – синець на руці, підзатильник чи крик. Побили до напівсмерті чи просто за руку шарпнули. Це все насильство”.

Те, що в разі найменших питань, в деяких країнах дитину відразу вилучають з сім’ї, – частина системи профілактики і запобігання насильству, коли ключове – зробити все, щоб не допустити найгіршого.

“В Європі немає закону, який би полював за батьками, щоб забрати дітей, – каже вона. – Але там вважається, що достатньо натяку, що щось не так, щоб відразу розібратися. У нас рік може в суді валятися справа, коли батьки – “відбиті в доску” і дитину треба забирати, бо це реальна загроза життю”.

Автор фото, Getty Images

Українка Юлія Россінська, яка з сином-підлітком знайшла прихисток в Швеції, каже, що має лише позитивний досвід співпраці з місцевими соцслужбами.

Вона має серйозні проблеми зі здоров’ям, їй важко ходити та часом непросто опікуватися сином. На тлі стресу та переїзду їхні стосунки також погіршилися.

Жінка каже, що ініціювала звернення до соцслужб сама. І детально пояснила всі проблеми, з якими зіткнулася їхня родина. Натомість отримала лише підтримку і допомогу, що дозволило покращити умови життя, відносини з дитиною та адаптацію хлопця в Швеції.

“Якщо немає сигналу, що дитина в небезпеці, немає підозри насильства, вони питають – чим ми можемо допомогти вашій родині”, – каже Юлія.

Вона вважає, що українці здебільшого не розуміють, що закони в Європі працюють саме так, як написані, а також не до кінця розуміють, як влаштована робота соцслужб.

“Тут соцслужби чекають від людей дорослої поведінки, коли вони не бояться сказати про проблеми та потреби, – вважає українка. – Якщо батьки не розуміють свою ситуацію, свої проблеми, не просять допомоги, якщо потрібно, значить вони не дорослі, їм не можна довірити дитину”.

Що робити батькам в Європі?

Автор фото, Getty Images

Усі фахівці, з якими поспілкувалася ВВС Україна, радять батькам, які вимушено опинилися в інших країнах, максимально розібратися в місцевих правилах і законах.

Можна робити це через спільноти українців, які давно живуть в цих країнах, звертатися до українського консульства або адміністрації свого садочка чи школи.

“Це абсолютно нормально підійти в школі до директора і пояснити, що ми не планували наш переїзд, ми хочемо адаптуватися, розкажіть, як ви взаємодієте з батьками, як мені краще вибудувати комунікацію, бо вона відрізняється”, – пояснює Олена Розвадовська.

“Крок за кроком будувати для себе це знання, відверто запитувати, бо найбільше тривожить невідомість”, – додає вона.

Треба також розуміти, що в північноєвропейських та південноєвропейських країнах підходи дещо відрізняються. І, ймовірно, варто для себе обрати, в якій країні жити комфортніше.

Якщо у соцслужб вже виникли до вас питання, експерти радять в жодному разі не проявляти агресії. Будь-яка нестриманість для соцслужб – тривожний сигнал, навіть якщо це справедливе обурення і бажання захистити свою дитину.

“Наші батьки не розуміють, коли їм кажуть пройти аналіз на наркотики. Вони можуть реагувати агресивно, – каже Нінель Омельяненко. – Будь-яка агресивна реакція ставить під сумнів психіатричне здоров’я батьків, тоді їх направляють до психіатра, а це процедури, це перекладачі, це довго”.

Якщо дитину вже вилучили або є така загроза, варто негайно звертатися до місцевого українського консульства, до офісу Уповноваженого з прав людини, місцевих благодійних організацій та громад.

“Простим контактом з посольством України або Уповноваженим з прав людини, на жаль, справа не обійдеться. У найбільш непростих випадках доведеться навіть судитися з цього приводу в іноземному суді”, – каже Олександр Губін.

Перекладача й адвоката можна шукати через профільні благодійні організації або за підтримки представників української влади.

Графіку підготувала Ангеліна Корба

Під час розлучення дитина залишається з батьком Україна

Під час розлучення дитина залишається з батьком Україна 2024

Розлучення – це тривалий і складний процес для подружжя з дітьми. Розлучення з дітьми необхідно оформити в суді. Крім розлучення, подружжю необхідно вирішити питання, пов’язані з дітьми: житло, виховання, матеріальне забезпечення. У цій статті ми розглянемо, в яких випадках дитина залишиться з батьком України в 2024 році при розлученні.

Важливо, що українське законодавство враховує в першу чергу інтереси дитини. Тому при розірванні шлюбу в судовому порядку та розв’язання питань дітей основним фактором при визначенні місця проживання дитини з одним із батьків є забезпечення нормальних умов для життя та розвитку дітей.

У яких випадках дитина залишається з батьком після розлучення

Дитина залишається з батьком після розлучення, якщо:

1. Між колишнім подружжям укладено договір про дітей, у якому подружжя прийшло до рішення залишити дітей із батьком.
2. Суд ухвалив рішення, що діти проживатимуть із батьком після розлучення.

Порядок визначення місця проживання дитини з батьком різний. У першому випадку це мировий договір, який укладається обома подружжям. Другий випадок – судовий процес, щоб довести, що під час розлучення дітей краще залишитися з батьком.

Як при розлученні залишити дитину з батьком Україна: мирний договір

Укладання мирного договору про дітей між колишнім подружжям передбачає, що у документі будуть прописані всі умови виховання дитини.

Слід чітко прописати у такому договорі:

1. З ким житиме дитина.
2. Як виплачуватиме аліменти другий батько.
3. Які права та обов’язки у матері та батька стосовно дітей.
4. Як часто і надовго може зустрічатися другий батько з дітьми.

Договір дитини повинен бути нотаріально посвідчений. Також рекомендуємо укласти договір з юристом або адвокатом у сімейних справах. Юрист допоможе правильно укласти договір, щоб надалі не виникало проблем між батьками дитини.

Чи можна при розлученні залишити дитину з батьком 2024 року через суд

Якщо батьки не досягли консенсусу в питанні, з ким залишається дитина після розлучення, вирішити її можна в судовому порядку. Для цього подається заява на визначення місця проживання дитини та прикладаються всі документи та докази того, що дитині краще проживатиме з батьком.

Суд враховує при ухваленні рішення про проживання дітей з батьком такі фактори:

1. Думка дітей (залежно віку).
2. Відносини кожного з батьків з дитиною.
3. Матеріальний чинник – можливість забезпечити дітей.
4. Моральний чинник – відсутність шкідливих звичок, відсутності агресії стосовно дітей.
5. Стан здоров’я матері, батька та дитини.

У якому разі батько може забрати дитину після розірвання шлюбу

Батько може забрати дитину у матері після розірвання шлюбу у таких випадках:

1. Мати недієздатна (це підтверджується рішенням суду).
2. Мати чинить насильство та агресивно поводиться стосовно дітей.
3. У матері є залежність (алкоголізм, наркоманія та інші).
4. Мати не здатна забезпечити свою дитину.
5. Мати не виконує своїх батьківських обов’язків.

Можуть бути й інші ситуації, коли суд ухвалить рішення залишити дитину з батьком після розлучення. При цьому важливо довести органам суду, що дітям краще залишитися з батьком, аніж із матір’ю.

З ким із батьків залишається дитина після розлучення

Після розлучення дитина залишається з тим із батьків, хто зможе більшою мірою забезпечити нормальні умови для життя та розвитку дітей. Кожна ситуація унікальна, тому можуть бути прийняті різні рішення.

Щоб залишити дитину з батьком під час розлучення, краще звернутися до сімейного адвоката, який допоможе вирішити питання в судовому порядку.

Чи може батько забрати дитину у матері під час розірвання шлюбу

Батько може забрати дитину у матері під час розлучення, якщо для цього є вагомі підстави. Батько повинен довести в суді, що дитині краще залишитися з нею.

Усі докази повинні мати документальне підтвердження – довідки, фотографії, відео, свідчення друзів/сусідів/співробітників. Тому щоб при розлученні дитина залишилася з батьком, краще скористатися допомогою адвоката.

Послуги адвоката: при розлученні залишити дитину з батьком

Сімейний адвокат допоможе при розлученні залишити дитину з батьком законним шляхом. Юристи у сімейних справах спеціалізуються на оформленні розлучень та розв’язання питань про дітей.