Актинідія: посадка й догляд, вирощування

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 30 липня 2015 🕒 21 хвилина 👀 90084 рази 💬 4 коментарі

• Посадка й догляд за актинідією
• Прослухати статтю
• Рослина актинідія – опис
  • Загальна характеристика
  • Як відрізнити чоловічу актинідію від жіночої
  • Коли саджати актинідію
  • Посадка актинідії навесні
  • Посадка актинідії восени
  • Опори для актинідії
  • Вирощування актинідії в саду
  • Підживлення актинідії
  • Обрізування актинідії
  • Актинідія після збору врожаю
  • Актинідія восени і взимку
  • Як розмножити актинідію
  • Розмноження актинідії дуговими відведеннями
  • Розмноження актинідії живцями
  • Розмноження актинідії здеревілими живцями
  • Розмноження актинідії насінням
  • Захворювання актинідії
  • Шкідники актинідії
  • Актинідія аргута (Actinidia arguta)
  • Актинідія коломікта (Actinidia kolomikta)
  • Актинідія полігама (Actinidia polygama)
  • Актинідію Джиральді (Actinidia giraldii)
  • Актинідія пурпурова (Actinidia purpurea)
  • Актинідія гібридна
  • Корисні властивості актинідії
  • Протипокази актинідії
  • Коментарі

  Рослина актинідія (лат. Actinidia) належить до роду дерев’янистих ліан родини Актинідієві. У природі ліана актинідія зростає в Гімалаях, Південно-Східній Азії, на Далекому Сході і налічує близько 70 видів. Нам добре відомий плід одного виду актинідії делікатесної – ківі. Батьківщиною цієї рослини вважають Китай, а в Європі плоди актинідії з’явилися тільки в 1958 році. Назва рослини походить від грецького слова, що в перекладі означає «промінчик».

  Сьогодні в садах помірного поясу вирощують види, споріднені з актинідією делікатесною, їхні ягоди здебільшого дрібноплідні і не такі волохаті, як ківі. Лідером серед культурних видів, вирощуваних у садах, вважається актинідія коломікта – садова актинідія, знана зимостійкістю, а найбільшою рослиною роду є актинідія аргута (гостра), що досягає у висоту 30 м.

  Посадка й догляд за актинідією

  • Цвітіння: у кінці травня або на початку червня.
  • Посадка: дво-трирічні саджанці можна садити восени, за 2-3 тижні до перших заморозків, а більш дорослі актинідії краще висаджувати напровесні, до початку сокоруху.
  • Освітлення: яскраве сонце з ранку та притінок після полудня.
  • Ґрунт: пухкий, вологий, добре дренований, слабкокислий або нейтральний, на ділянці з глибоким заляганням ґрунтових вод. Не саджайте рослину поруч із яблунями: актинідії таке сусідство шкодить. Гарну компанію актинідії складе смородина.
  • Опора: оскільки актинідія є ліаною, при посадці потрібно передбачити опору для неї: паркан, стіну, шпалеру на кшталт виноградної або міцну конструкцію у вигляді арки.
  • Полив: у спеку бажано застосовувати повітряно-крапельний спосіб, обприскуючи рослину рано-вранці та після заходу сонця, а в затяжну посуху потрібно виливати під кожен кущ 6-7 відер води, інакше рослина може скинути листя.
  • Підживлення: мінеральними добривами: напровесні – по 35 г азотного, 20 г фосфорного та 20 г калійного добрива на м² пристовбурного кола; у період утворення зав’язей – по 10-15 г калійного, 15-20 г азотного та 10-15 г фосфорного добрива на м²; після збору врожаю, у другій декаді вересня – по 20 г калійного та фосфорного добрива на м².
  • Обрізування: формують кущ із три-чотирирічного віку, омолоджувальне обрізування проводять із восьмирічного віку. Усі види обрізування потрібно робити тільки влітку.
  • Розмноження: насінням, дуговими відсадками, зеленими та здеревілими живцями.
  • Шкідники: жуки-листоїди, гусінь кишмишевих п’ядунів, короїди.
  • Хвороби: борошниста роса, філостиктоз, плодова гниль, сіра та зелена цвіль.
  • Властивості: плоди актинідії є дієтичним продуктом, містять багато корисних для людського організму речовин і мають лікувальні властивості.

  Прослухати статтю

  Рослина актинідія – опис

  Загальна характеристика

  Актинідія – листопадна багаторічна ліана з цільним листям, іноді тонким, а іноді шкірястим. Саме листя актинідії є причиною високої декоративності ліани, оскільки його строкате забарвлення – нечасте явище для рослин помірного клімату. Стебла і пагони актинідії вимагають опори. Бруньки заховані в рубцях листя. Квітки, одиночні або в групах по три штуки, зібрані в пазухах листків. Віночок найчастіше білого кольору, але є види з помаранчевими або золотисто-жовтими віночками. У більшості видів квітки не мають запаху, але деякі види, наприклад, актинідія полігамна, виділяють приємний аромат.

  Як відрізнити чоловічу актинідію від жіночої

  Актинідія – дводомна рослина, представлена як чоловічими, так і жіночими екземплярами. Стать ліани можна визначити під час першого цвітіння за будовою квіток. Як відрізнити жіночу рослину від чоловічої? Чоловіча актинідія відрізняється тим, що у її квіток за наявності безлічі тичинок немає маточки, у той час як жіноча актинідія крім тичинок зі стерильною пилком, що не беруть участі у запиленні, має в центрі квітки велику маточку. Пилок із чоловічих рослин на жіночі переносять джмелі, бджоли і вітер. Бутони квіток утворюються в пазухах листків на пагонах поточного року. Цвітіння триває днів десять, потім в жіночих квітках починає рости зав’язь, що перетворюється в жовто-зелені або світло-помаранчеві плоди. Через дводомність актинідії садівникам, які хочуть отримати врожай плодів, потрібно саджати як мінімум дві рослини на ділянці, щоб вони могли перезапилюватися. Плоди актинідії – цінний харчовий і дієтичний продукт, багатий на аскорбінову кислоту, цукри та інші біологічно активні речовини. Їх можна вживати свіжими, можна готувати з них варення, напої та вина, а в сушеному вигляді ягоди актинідії нагадують великі родзинки. В останнє десятиліття зацікавлення садівників-аматорів актинідією дуже зросло, і цілком можливо, що скоро вона стане для нас такою ж звичною садовою культурою, як смородина, полуниця, аґрус, малина, ожина і лохина.

  Посадка актинідії

  Коли саджати актинідію

  Вирощування актинідії починається з її посадки, яку здійснюють ранньою весною або восени, коли кущ актинідії в розпліднику досягне віку 2-4 років. Але до того, як саджати актинідію, необхідно вибрати для неї відповідне місце, оскільки ліана може рости і плодоносити у вашому саду понад тридцять років, якщо, звичайно, посадка і догляд за актинідією здійснюватимуться у суворій відповідності з її агротехнікою. Актинідії тіньовитривалі, але їхні плоди дозрівають тільки на сонці, тому оптимальним буде розташування ліани під яскравим сонцем, але з притіненням у післяполудневі спекотні години. Не саджайте рослину поблизу яблунь – таке сусідство їй шкодить, а от до кущів смородини актинідія ставиться доброзичливо. Актинідія не любить глинистих ґрунтів, майте це на увазі. Ґрунт їй потрібен пухкий, вологий, добре дренований і в жодному разі не лужний. Якщо на вашій ділянці ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні, доведеться насипати для актинідії пагорб. Найкраще вона росте на узвишші або на схилі, де вода не застоюється в корінні, а стікає природним чином. Крім того, важливо передбачити опору для ліани – стіну будинку, паркан поблизу, але частіше використовується шпалера для актинідії, що дозволяє садівникові формувати рослину, наприклад, у вигляді арки, оскільки дозріваючі плоди актинідії розташовані у верхній частині крони, і їх незручно буде діставати з даху будинку.

  Посадка актинідії навесні

  Саджати актинідії потрібно ранньою весною, до початку сокоруху. Посадка актинідії агрута здійснюється на відстані півтора-двох метрів між екземплярами, оскільки рослини цього виду займають багато місця. Посадка актинідії коломікта вимагає дотримання дистанції не менше метра між саджанцями. Якщо ви розраховуєте декорувати стіну будівлі, саджати актинідію потрібно через кожні півметра в траншею з органічними добривами. Перед тим, як посадити актинідію, підготуйте до посадки саджанці: обріжте зламані й сухі корені та гілки, опустіть коріння перед посадкою в глиняну бовтанку. За два тижні до посадки викопують ями розміром 50х50х50, поміщають у них дренажний шар із битої цегли, гальки або дрібних каменів, але тільки не з будівельного щебеню, оскільки він містить вапно, якого актинідія не терпить. Потім до ями насипають родючий ґрунт, ретельно перемішаний із перегноєм (торфом або компостом) і мінеральними добривами – 120 г аміачної селітри, 250 г суперфосфату, і 35 г деревної золи або сірчанокислого калію. Хлоровмісні добрива, такі як хлористий калій, в ґрунт для актинідії вносити не можна – він згубний для рослини. Коли через півмісяця ґрунт злегка осяде, в яму насипають гірку з ґрунту без добрив, а на неї розміщують актинідію таким чином, щоб коренева шийка залишалася на рівні поверхні, після чого засипають коріння ґрунтом, утрамбовуючи його в міру заповнення ями. Після посадки ґрунт навколо саджанця поливають двома-трьома відрами води, мульчують шаром компосту або торфу в чотири-п’ять сантиметрів завтовшки і прикривають від прямих сонячних променів папером або тканиною доти, доки актинідія не приживеться. Аромат актинідії приваблює кішок, тому незайвим буде захистити саджанець від їхніх зазіхань, вкопавши навколо нього на глибину 5 см металеву сітку заввишки не менше півметра.

  Посадка актинідії восени

  Осіння посадка актинідії здійснюється за 2-3 тижні до перших заморозків, але восени висаджують тільки ті рослини, яким не більше 2-3 років – більш дорослі екземпляри болісно переживають пересадку восени. В іншому ж процедура посадки та сама, що й у весняну пору.

  Опори для актинідії

  Актинідії не мають повітряних коренів, вони абсолютно нешкідливі для будівель, тому ви можете саджати їх поблизу будівель і дозволяти підійматися по стінах. Добре використовувати актинідії для оформлення альтанок. Без опори ж актинідії сплутуються, і стає важко доглядати за рослинами і міжряддями, та й урожай плодів може зменшитися. Найчастіше для опор використовуються класичні форми арки та перголи, зроблені з дерева, металу або бетону. Можна між двома бетонними стовпчиками натягнути оцинкований дріт у 3-4 ряди, за принципом виноградної шпалери, щоб актинідія могла розростатися вертикально. У процесі росту пагони рослини підв’язують до шпалери. У тих районах, де зими суворі, можна споруджувати знімні шпалери з металевого куточка, які вставляються під вкопані в землю труби, а напередодні холодів шпалери виймаються з труб і укладаються на землю разом з ліаною під укриття. Навесні такі шпалери легко підняти і встановити.

  Догляд за актинідією

  Вирощування актинідії в саду

  Догляд за актинідією в період активного росту полягає в прополюванні ділянки, поливі рослини, її обрізанні, підживленні, лікуванні від хвороб і знищенні шкідників, якщо такі з’являються. Причому, догляд за актинідією коломікта передбачає абсолютно ті ж дії, що і догляд за актинідією аргута. Зволожувати актинідію бажано повітряно-крапельним способом, а саме шляхом ранкового та вечірнього обприскування рослини, особливо у найспекотнішу пору року. Іноді тривала атмосферна посуха змушує актинідію втрачати листя посеред вегетаційного періоду, і, щоб цього не сталося, необхідно в сухе літо зволожувати ґрунт навколо актинідії щотижня, виливаючи за один раз по шість-вісім відер води під кожен кущ. Якщо цього не робити і дозволити актинідії скинути листя, то відросле після посухи молоде листя не встигне вирости до осені і підмерзне. Ґрунт навколо куща потрібно розпушувати неглибоко, але досить часто, водночас видаляючи бур’яни.

  Підживлення актинідії

  Підживлення актинідії мінеральними добривами стимулює ріст нових пагонів, підвищує зимостійкість і врожайність рослини. Підживлення актинідії ранньою весною повинне включати в себе внесення в кожен м² ділянки по 35 г азотних і по 20 г фосфорних і калійних добрив. Друге підживлення вноситься в період утворення зав’язей з розрахунку по 15-20 г азотних, 10-12 г фосфорних і такої ж кількості калійних добрив на м². Після збору врожаю, приблизно у другій декаді вересня, актинідію удобрюють втретє, але тільки калієм і фосфором у кількості по 20 г кожного добрива на м². Гранули добрив рівномірно розподіляють по поверхні ґрунту, закладають на глибину 10-12 см і потім рясно поливають ґрунт навколо ліани.

  Обрізування актинідії

  Гарний догляд за актинідією стимулює сильне зростання пагонів і пробудження бруньок, що часто призводить до загущення крони. Уникнути зайвої густоти, яка знижує врожайність і робить рослину менш зимостійкою, допомагає формуюче обрізування актинідії, однак формуванню підлягають лише ті екземпляри, які досягли три-чотирирічного віку. Здійснюється обрізування протягом літа, після чого решта гілок розподіляється по шпалері в потрібному вам напрямку. Для кращого визрівання деревини має сенс прищипування кінчиків пагонів, що обмежують їхній ріст. По горизонтальній шпалері з пагонів формується двоплічний кордон: два пагони одного рівня в одній площині направляють у протилежні напрямки і закріплюють, інші пагони цього рівня вирізують. Пагони другого порядку, що виростають у наступному році на цих горизонтальних гілках, на яких і формується врожай, підв’язують до вертикальної напрямної, навколо якої вони потім самі завиваються. Омолоджуюче обрізування для заміни старих скелетних гілок проводиться по досягненні актинідією восьми-десятирічного віку – від ліани залишають тільки пень заввишки 30-40 см. Не проводьте обрізування ранньою весною і ранньою осінню – в цей час дуже сильний сокорух у рослинах, актинідія може просто стекти соком, як весняна береза, і загинути.

  Актинідія після збору врожаю

  Плодоносити актинідія починає в три-чотирирічному віці, але справжні врожаї вона дає з семи років і до самої старості – 40 років і більше. При гарному догляді кількість зібраних з однієї актинідії ягід досягає 60 кг, а іноді й більше. Плоди актинідії дозрівають не одночасно, але довго не обсипаються з кущів. Збір зазвичай починається з середини серпня і триває іноді до середини жовтня. Після того, як ви зняли останні ягоди, підгодуйте рослину, щоб їй було чим харчуватися взимку.

  Актинідія восени і взимку

  Зніміть зі шпалер і укрийте торфом, ялиновим гіллям або сухим листям молоді посадки, яким тільки 2-3 роки. Шар укриття повинен бути не менше 20 см завтовшки, і під нього бажано покласти отруту для гризунів. Миші не їдять пагонів, але влаштовують у них гнізда. Знімають укриття з молодих рослин у квітні. Санітарне обрізування дорослих ліан проведіть у другій половині вересня, вкоротивши їхні пагони наполовину або хоча б на третину довжини, а також видаливши гілки, що загущують крону. Дорослі актинідії зимують без укриття.

  Розмноження актинідії

  Як розмножити актинідію

  Розмножується актинідія досить просто, і вам легко вдасться виростити як чоловічі, так і жіночі екземпляри, оскільки стать у цього роду передається у спадок, як і ознаки сорту. Це стосується тільки вегетативного розмноження, оскільки при насіннєвому способі дізнатися, якої статі сіянець, неможливо, та й сортові ознаки за генеративного розмноження дуже часто не передаються. Зате актинідії, що виросли з насіння, значно витриваліші. Плодоношення актинідій, отриманих при вегетативному розмноженні, починається на 3-4 рік, а рослини, що виросли з насіння, дають перші плоди іноді тільки на сьомий рік, тому перед тим, як розмножити актинідію, подумайте, який із способів вам більше підійде.

  Розмноження актинідії дуговими відведеннями

  Цей спосіб відрізняється простотою і надійністю. Коли закінчиться весняний сокорух і розгорнеться молоде листя, виберіть довгий, добре розвинений ростовий пагін, нахиліть його верхівкою вниз і пришпильте до ґрунту. Місце кріплення засипте шаром ґрунту в 10-15 см і полийте, а горбик, що утворився, замульчуйте перегноєм або тирсою. Верхівка пагона повинна залишатися над землею. Видаляйте у міру появи бур’яни, регулярно поливайте земляний горбик, а пагін, що з’явився з нього, обприскуйте. Вже восени або в крайньому разі наступного року відведення можна відокремити від материнської рослини і висадити на постійне місце.

  Розмноження актинідії живцями

  Найшвидшим способом розмноження, який дає велику кількість саджанців, є живцювання актинідії, а саме розмноження актинідії зеленими живцями. Проводять живцювання в червні, під час швидкого росту плодів і одеревіння пагонів, які із зелених стають бурими. Намітьте кілька сильних однорічних гілок завдовжки в півметра або метр і зріжте їх у першій половині дня. Кінці пагонів відразу опустіть у посудину з водою, щоб гілки не прив’яли, а самі пагони розділіть на відрізки по 10-15 см таким чином, щоб у кожного живця було по три бруньки і два міжвузля. Під нижньою брунькою зріз має проходити під кутом 45º, верхній прямий зріз повинен проходити на 4-5 см вище верхньої бруньки. Нижнє листя обережно прибирають разом із черешками, а верхні листки вкорочують наполовину. Потім живці висаджують у парник або теплицю на заздалегідь приготовлену і политу грядку, на якій у нейтральний або слабкокислий ґрунт внесено перегній і річковий пісок у пропорції 2:2:1 і комплексне мінеральне добриво без хлору з розрахунку 100 г на м². Живці висаджують під кутом приблизно 60º, дотримуючись відстані між екземплярами 5 см, а між рядами – удвічі більше. При заглибленні середня брунька живця повинна опинитися на рівні поверхні. Після посадки землю навколо живців ущільнюють, знову поливають і накривають грядку марлею в два шари. До вкорінення живці рясно обприскують водою від двох до п’яти разів на день просто через марлю. У похмуру погоду марлю можна знімати вранці і ввечері, а за два тижні її прибирають зовсім. Перед зимою живці вкривають опалим листям, а навесні, до розпускання бруньок, їх викопують і пересаджують на постійне місце.

  Розмноження актинідії здеревілими живцями

  Здеревілі живці теж придатні для розмноження, але заготовляють їх не влітку, а пізньої осені, і зберігають до весняної посадки в ящику з піском у вертикальному положенні, зв’язаними в пучки. Температура зберігання повинна бути не вище 1-5 ºC. Можна нарізати живці зі здерев’янілих пагонів і в кінці зими, поки в рослинах не розпочався сокорух. Висаджують живці в парник або теплицю, поливаючи раз на два дні. В іншому догляд за ними такий самий, як і за зеленими живцями.

  Можна вкорінювати комбіновані живці: на початку літа відокремте від актинідії зростаючий пагін поточного року з частиною (п’ятою) прилеглої до нього однорічної гілки, посадіть на грядку або в парник у відкритому ґрунті, прикрийте від прямих променів і щодня поливайте. У таких живців добре розвивається коренева система, тому вже наступної весни живець можна висаджувати на постійне місце.

  Розмноження актинідії насінням

  Насіння добувають із непошкоджених стиглих плодів: ягоди розминають, поміщають у сітчастий мішечок і в ньому промивають під проточною водою, потім насіння, що залишилося в мішечку, витягають, викладають на папір і сушать у затінку. У першій декаді грудня посадковий матеріал замочують на чотири доби таким чином, щоб над насінням було близько двох сантиметрів води, яку щодня міняють на свіжу. Потім насіння актинідії поміщають у капронову панчоху й опускають в ящик із вологим піском. Ящик слід утримувати в приміщенні з температурою повітря 18-20 ºC. Щотижня панчоху з насінням виймають з піску і провітрюють кілька хвилин, потім насіння промивають під проточною водою, не виймаючи з панчохи, злегка відтискають і знову занурюють панчоху у вологий пісок. Важливо, щоб насіння не підсихало. У січні ящик із піском і з посадковим матеріалом у панчосі загортають у тканину і закопують у глибокий сніг на два місяці. Якщо снігу немає, помістіть ящик у холодильник замість одного з овочевих контейнерів. За два місяці насіння дістають із холодильника і поміщають у місце, де підтримується температура не вище 10-12 ºC, щоб насіння після стратифікації у холоді, потрапивши у відносне тепло, не впало в період спокою. Продовжуйте щотижня промивати і провітрювати панчоху з насінням, як робили це до стратифікації, і як тільки виявите, що деякі насінини наклюнулись, висівайте їх усі в контейнери із сумішшю річкового піску й дернової землі та закладайте на глибину в півсантиметра. Сходи слід регулярно обприскувати і захищати від прямих променів сонця, а в середині червня, коли у них утворюються 3-4 справжніх листочки, сіянці пересаджують у парник. Вперше сіянці зацвітуть років за 3-5, і тоді можна буде визначити їхню стать, а потім пересадити на постійне місце.

  Шкідники і хвороби актинідії

  Захворювання актинідії

  Слід сказати, що актинідії майже не сприйнятливі до хвороб і їх не часто вражають шкідники, а при хорошому догляді та дотриманні правил агротехніки вони стають практично невразливими. Однак іноді все ж актинідії хворіють на борошнисту росу, філостиктоз та інші грибкові хвороби, що викликають плями на листі рослини. Можуть вразити актинідію плодова гниль, зелена і сіра цвіль, і найчастіше ці проблеми виникають в актинідії аргута. Необхідно видаляти уражені частини рослини – плоди, пагони і листя, а з метою профілактики проводити обробку рослин одновідсотковою бордоською рідиною після появи бруньок і за два тижні після першої обробки. Борошнисту росу знищують подвійною обробкою піввідсотковим розчином кальцинованої соди з інтервалом у 10 днів.

  Шкідники актинідії

  Із комах шкоду актинідії наносять жуки-листоїди, котрі виїдають набряклі бруньки на початку вегетаційного періоду. Пізніше личинки цих жуків ушкоджують м’якоть листя, залишаючи від неї лише жилки. Іноді доводиться боротися з гусінню п’ядуна кишмишевогого, що залишає на листі актинідії величезні діри. Шкодять рослині також златоглазки і короїди. Весняна обробка ліани і ґрунту навколо неї бордоською рідиною допоможе позбутися личинок шкідників, що зимують у корі й у ґрунті, а осіння обробка актинідії та ділянки навколо неї тим же препаратом знищить хвороботворних збудників і шкідників, що влаштувалися на зимівлю.

  Сорти актинідії

  З великої різноманітності видів актинідії в культурі вирощують тільки три з них – актинідію аргута, актинідію коломікта і актинідію пурпурову, а також міжвидові актинідії Джиральді, полігамну і гібридну. І, звичайно, безліч сортів цих видів та підвидів. Ми пропонуємо вашій увазі характеристику основних видів, підвидів і опис сортів актинідії.

  Актинідія аргута (Actinidia arguta)

  – найпотужніша з усіх культурних видів, зростає в природі на Далекому Сході і досягає у висоту 25-30 метрів. Діаметр стовбура – 15-18 см, листя яйцеподібне, загострене, дрібнозубчасте по краю, до 15 см завдовжки. Це дводомна ліана з білими ароматними квітками до двох сантиметрів у діаметрі, одиночними або зібраними в китицеві суцвіття. Плоди кулясті, темно-зелені, їстівні, з легкою проносною дією. Діаметр ягід 1,5-3 см, вага 5-6 г. Дозрівають плоди наприкінці вересня. Найкращі:

  • Актинідія Самоплідна – зимостійкий сорт пізнього дозрівання – починає плодоносити у другій половині вересня; маса запашного плода – 18 г, форма ягід подовжено-циліндрична, колір яскраво-зелений, смак солодкий. Врожайність із куща 10-12 кг;
  • Приморська – сорт середньої зимостійкості, до хвороб стійкий, рідко уражується шкідниками, самобезплідний, вимагає чоловічих рослин; зелене, гладке, м’яке листя середньої величини, плоди еліптичні вагою від 6,6 до 8,3 г оливкового кольору з тонкою шкіркою і ніжною м’якоттю, яблучним ароматом і чудовим смаком;
  • Актинідія великоплідна – сорт дводомний, посухостійкий і морозостійкий, плоди еліптичні, темно-зелені з рум’янцем, медовим смаком і легкими пахощами, середнього терміну дозрівання, вагою від 10 до 18 г, завдовжки до 20 мм.

  Крім описаних, відомі і популярні сорти актинідії гострої Естафета, Міхнеєвська, Ілона, Золота Коса, Віра, Вереснева, Місячна та інші.

  Актинідія коломікта (Actinidia kolomikta)

  є найбільш стійкою до суворих зим ліаною, що досягає у висоту від 5 до 10 метрів. Діаметр стовбура близько 20 мм, листя завдовжки від 7 до 16 см яйцеподібної форми, гостропильчасте по краю, має рудувате опушення по жилах, черешки червонуваті. Листя у чоловічих екземплярів строкате – у липні верхівка листя стає білою, потім ніжно-рожевою і врешті-решт яскраво-малиновою. Восени забарвлення листя в жовто-рожевих і червоно-фіолетових тонах не менш привабливе. Рослина дводомна. Запашні білі квіти на ліанах жіночої статі одиночні, на чоловічих – зібрані в грона по 3-5 штук. Плоди їстівні, завдовжки 2-2,5 см, зелені, іноді набувають на сонці червонуватого або бронзового відтінку. Дозрівання ягід починається в серпні. Сорти актинідії коломікта:

  • Актинідія Ананасова – швидкоростуча дводомна рослина, що є одним з найбільш врожайних сортів, плодоносить овальними ягодами до 3 см завдовжки зеленого кольору з червоним бочком, що мають приємний ананасовий смак;
  • Актинідія Доктор Шимановський – морозостійкий ряболистий сорт середнього терміну плодоношення, плоди вагою до трьох грамів і завдовжки 2,5 см зеленого кольору з ніжною кисло-солодкою м’якоттю і яблучно-ананасовим ароматом;
  • Ласун – не так давно виведений сорт середнього терміну дозрівання із великими плодами до 32 мм у довжину, вагою від 4 до 5,5 г із кисло-солодким ананасовим смаком.

  Цікавість для садівників становлять також сорти актинідії коломікта Мома, Народна, Вафельна, Присадибна, Святкова, Сластьона та інші.

  Актинідія полігама (Actinidia polygama)

  росте у висоту до 4-5 метрів, обхват стовбура – до 2 см, зовні вона схожа на актинідію коломікта. Листя довгасте, еліптичне, загострене до вершини і пилкувате по краю. Колір – зелений зі сріблястими плямами, восени листя жовтіє. Запашні квіти білого кольору зазвичай одиночні і роздільностатеві, але іноді двостатеві. Плоди їстівні, вагою до 3 г. Сорти:

  • Актинідія Абрикосова – сорт пізнього строку дозрівання з помірною зимостійкістю, але стійкий до хвороб і шкідників. Самобезплідний, тобто вимагає чоловічих рослин. Сплюснуті з двох сторін ягоди до 3,5 см завдовжки і до 6 г вагою з кисло-солодким смаком і ароматом бальзаму;
  • Красуня – зимостійкий, стійкий до хвороб і шкідників сорт із дуже запашними плодами жовтувато-зеленого кольору масою близько 3,5 г, кислуваті на смак;
  • Візерунчаста – форма плодів циліндрична, подовжена, забарвлення помаранчеве з ледь помітними поздовжніми смугами; сорт пізній, смак і аромат інжирово-перцевий.

  Актинідію Джиральді (Actinidia giraldii)

  деякі вчені вважають різновидом актинідії аргута, однак в актинідії Джиральді більш великі і солодкі плоди. Крім того, у природі цей вид зустрічається настільки рідко, що він занесений до Червоної книги. Таким чином, якщо ви на своїй ділянці виростите цю ліану, то посприяєте збереженню рідкісного на Землі виду. Сорти:

  • Іуліанія – у зелених плодів цього пізнього сорту стисла з боків форма, вага ягоди від 10 до 15 г, смак солодкий, аромат яблучно-ананасовий;
  • Алевтина – та сама сплюснута з боків бочкоподібна форма плодів зеленого кольору, вага ягід від 12 до 20 г, смак солодкий, аромат яблучно-ананасно-суничний;
  • Тубілка – пізній сорт із бочкоподібними укороченими ягодами, сплюсненими з боків, вага плодів від 7 до 10 г, сильний ананасовий аромат.

  Актинідія пурпурова (Actinidia purpurea)

  – потужна деревоподібна дводомна ліана родом із Китаю. Вона тіньовитривала, рясно цвіте і плодоносить. Великі солодкі плоди пурпурного кольору дозрівають у кінці вересня. Недоліком є лише низька холодостійкість цього виду. Відомий поки тільки сорт Пурпурова Садова, овальні темно-бордові плоди якого масою 5,5 г і довжиною 2,5 см мають солодкий смак і ніжний мармеладний аромат.

  Актинідія гібридна

  – поява цього підвиду цілком і повністю заслуга київського селекціонера І.М. Шайтана, котрий схрестив актинідію аргута з актинідією пурпуровою, в результаті чого з’явилися нові сорти з високою зимостійкістю і великоплідністю актинідії аргута та ароматом, смаком і букетним типом цвітіння і плодоношення актинідії пурпурової. Пізніше роботу Шайтана продовжила селекціонер Колбасина. Сорти:

  • Київська Великоплідна – сорт пізнього дозрівання з великими овальними ягодами зеленого кольору вагою до 10 г з ніжним солодким смаком;
  • Цукеркова – пізній сорт з овальними зеленими плодами масою до 8 г із солодким смаком і карамельно-фруктовим ароматом;
  • Сувенір – колір плодів зеленувато-червоний, вага – до 8 г, смак солодкий, аромат інжирово-цукерково-фруктовий.

  Популярності набувають також такі сорти актинідії гібридної, як Київська Гібридна-10 і Гібридна Колбасиної.

  Властивості актинідії

  Корисні властивості актинідії

  У зрілому плоді актинідії містяться клітковина, крохмаль, каротин, цукри, пектинові речовини, вітаміни, мінеральні солі, фенолкарбонові і органічні кислоти, азотовмісні сполуки, сапоніни, алкалоїди та інші речовини, необхідні людському організму. За кількістю вітаміну С плоди актинідії перевершують апельсини, лимони і навіть чорну смородину. Крім аскорбінової кислоти ягоди актинідії містять вітаміни Р і А, насіння плодів багаті на жирні олії.

  Плоди рослини радять вживати в їжу при анемії, хворобах травлення та легеневих захворюваннях аж до туберкульозу, а також при цинзі, ревматизмі, люмбаго, авітамінозі, коліті, гонореї і навіть карієсі.

  Лікувальні властивості мають і інші частини рослини. Наприклад, кора містить дубильні речовини і серцеві глікозиди, завдяки чому має відхаркувальну, заспокійливу, кровоспинну і загальнозміцнюючу дію.

  При відрижці, печії та інших розладах травлення актинідія незамінна, вона також сприяє швидшому переварюванню м’яса і має м’яку послаблюючу дію.

  Препарат на основі актинідії «Полігамол» має загальнозміцнюючу дію, посилює діурез, підтримує серцеву діяльність. Настоянка актинідії застосовується при стенокардії. Відваром з коренів і настоєм з листя актинідії зовнішньо лікують болі в суглобах, радикуліт і подагру. Сік і шкірка плодів мають ранозагоювальну дію, посилюють апетит.

  Застосовують актинідію при лікуванні від паразитів, застудах і кровотечі. Мазь із плодів актинідії використовують для масажів і після переломів кісток.

  Протипокази актинідії

  При вживанні будь-якого продукту або ліків слід дотримуватися обережності. Протипоказань в актинідії немає, але все ж людям, які хворіють на тромбофлебіт, варикозне розширення і мають підвищене згортання крові вживати плоди актинідії небажано, тим більше у великих кількостях. Переїдання взагалі шкідливе, у випадку ж з актинідією воно може привести до кишкових розладів.

  І наостанок кілька рецептів, які можуть вам знадобитися.

  Настій з ягід: залийте сухі ягоди водою і варіть їх на маленькому вогні протягом години, поки не утвориться концентрований настій. Вимкніть, дайте охолонути, процідіть. Пийте після їжі невеликими порціями для профілактики ракових хвороб.

  Мазь із плодів відновлюючої дії: розітріть свіжі плоди, змішайте їх із жирною основою (зі смальцем, наприклад) і товченими насінням гірчиці. Застосовувати для масажу і після переломів.

  Відвар з кори актинідії: 20 г стовченої кори залити склянкою окропу і помістити на водяну лазню на півгодини для настоювання, потім остудити і процідити. Вживати тричі на день по дві-три столові ложки при порушенні обміну речовин в організмі.

  Настій з листя і квіток актинідії: подрібніть квітки і листя в кількості 20 г, залийте склянкою окропу і дайте настоятися протягом 15 хвилин на водяній лазні, потім остудіть і процідіть. Приймайте по третині склянки тричі на день при ревматизмі і стенокардії.

  Вирощування актинідії в саду: практичні поради для новачків

  Дерев`яниста ліана актинидия приваблива своїми смачними плодами з високим вмістом аскорбінової кислоти, невибагливістю (посадка і догляд за нею не відрізняються складністю), довголіттям (живе до 40 років). У помірному поясі з прохолодним літом і холодною зимою вдало прижилися багато садових сорту актинідії (коломикта, аргута, полігамія, пурпурна і ін.).

  • Посадка саджанців актинідії
    • Оптимальні терміни посадки
    • склад грунту
    • Хороші попередники і сусіди актинідії
    • правильна посадка
    • Полив і добриво грунту
    • Як правильно обрізати
    • зимостійкість актинідії
    • кореневими нащадками
    • Зеленими і здеревілими живцями
    • розподіл кущів
    • розмноження відводами
    • розмноження насінням

    Чи знаєте ви? Назва “Актинідія” походить від грец. Ακτινιδιον – промінь. Вперше актинідії були описані Ліндлея в 1835 році, а в 1905 році рослина була Окультурено в Новій Зеландії, отриманий фрукт назвали «ківі» на честь новозеландської птиці. І. Мічурін з 1909 року активно займався розведенням актинідій.

    Посадка саджанців актинідії

    Якщо ви вирішили посадити актинідію на своїй ділянці, то потрібно використовувати паростки, отримані живцюванням (актинідії, вирощені з насіння, втрачають свої сортові ознаки). Можна виростити розсаду самостійно, а можна купити в спеціалізованому магазині. При покупці саджанців актинідій слід враховувати дві обставини:

    1. Яким чином отриманий втечу (якщо пагін росте від нирки – він отриманий з насіння, якщо коротенький стовбур з бічними відростками – втеча отриманий розмноженням від держака).
    2. Якого статі рослина (актинідії – дводомна культура, тому для плодоношення необхідно купувати саджанці обох статей).

    важливо!Купуючи саджанці актинідії слід звернути увагу на коріння – вони повинні бути закриті (в землі, поліетилені, спеціальному контейнері). Сонячне світло, спека, сухе повітря можуть завдати шкоди рослині. Найбільш оптимальний вік саджанця – не більше трьох років (більш «дорослі» рослини гірше переносять пересаджування). Пол рослини можна дізнатися тільки по квіткам. Череночние саджанці успадковують підлогу рослини-донора, тому рекомендується купувати відростки відцвілих рослин.

    Оптимальні терміни посадки

    • рання весна, поки соки не почали свій рух;
    • кінець квітня – початок літа (після закінчення цвітіння);
    • осінь (мінімум за два – три тижні до початку заморозків).

    склад грунту

    Актинідії віддають перевагу кислим і слабокислі грунту (рН = 4 – 5), але непогано ростуть і на нейтральних (при хорошому добриві). Найменш підходять глинисті грунти з високим рівнем грунтових вод. Необхідна вимога для успішного зростання – грунт для актинідії повинна мати хороший дренаж. Доцільно садити рослини на підвищених ділянках з природним стоком.

    При посадці актинідії заздалегідь (тижні за дві) потрібно підготувати посадкові ями (при декоруванні стін – траншеї):

    • 0.5 м – ширина, довжина, глибина (довжина траншеї залежить від довжини стіни);
    • дренаж (цегляна крихта, галька);
    • поверх дренажу – збагачена грунт (перегній (відро), вугілля деревне (50 гр.), суперфосфат (250 гр.).

    Хороші попередники і сусіди актинідії

    • бобові – боби, квасоля, горох (покращують грунт, підтримують потрібний баланс вологи, покращують мікроклімат);
    • чорна смородина, ліщина;
    • квіти – петунія, гербера, календула, астра і ін. (Не висушують грунт, декорують).
    • дорослих плодових дерев (особливо яблунь). Дерева своїм корінням висушують грунт. Вскапиваніе околоствольного кола небезпечно для коренів актинідії. Описане рослина може підніматися на десятки метрів вгору і обплітають дерев, що ускладнює збір плодів;
    • молодих фруктових дерев (можуть загинути від «обіймів» ліани).

    важливо! Актинідії необхідно затінювати до досягнення нею 3-х річного віку (сонячні промені можуть викликати опіки кореневої системи і стебел).

    правильна посадка

    Перед посадкою саджанці актинідії готують наступним чином: обрізають сухі або зламані пагони, коріння занурюють в глиняну бовтанку, в яму виливають відро води.

    Коренева шийка повинна бути на одному рівні із землею. Потрібно стежити, щоб не утворювалися порожнечі, землю трохи притоптати і мульчувати органікою.

    Для плодоношення на кожні три жіночих рослини має припадати одне чоловіче. Відстань між саджанцями при посадці – не менше півтора метра. По завершенню посадки необхідно полити саджанець 2 – 3 відрами води і закрити від попадання прямих сонячних променів марлею, папером тощо.

    Чи знаєте ви? Визначити, де жіночі, а де чоловічі особини можна тільки за кольорами актинідії: якщо в середині квітки – біла зав`язь з рильцем-промінчиками – це жіночий квітка, якщо ж зав`язь оточена тичинками – чоловіча особина.

    Основи догляду за актинідією

    Правильна посадка і повна відсутність шкідників полегшують догляд за актинідією. Для кращого росту рослини і підвищення родючості доцільно забезпечити його опорами – шпалерами (оцинкований дріт між стовпчиками).

    важливо! Посаджені живці від здерев`янілих актинідій можна пересаджувати мінімум два роки – їх коренева система повинна зміцніти.

    Полив і добриво грунту

    Полив актинідій – помірний. Не слід допускати надмірну вологість (індикатором служить земля біля коріння). Все актинідії люблять обприскування листя водяним пилом (вранці і ввечері).

    Добрива підбираються з урахуванням переваг рослини (слабокислі і кислі грунти) – хлористий калій, сульфат амонію, аміачна селітра, деревна зола і ін. категорично протипоказані які містять хлор добрива, такі як вапно і свіжий гній.

    • на початку весни (мульчують органікою і удобрюють – на кожен квадратний метр – 35 гр азотних, 20 гр фосфорних або калійних добрив);
    • середина – кінець весни (освіта зав`язей) (на квадрат – по 15-20 гр азотних, 10 гр фосфорних і 10 гр калійних підгодівлі). Влітку потрібно постійно стежити за кореневою шийкою, досипати землю при її оголенні;
    • по завершенню збору врожаю, перед зимою. Ліани удобрюють суперфосфатом і хлористим калієм. Коріння додатково закривають шаром торфу і листя.

    важливо! Актинідії іноді уражаються плямистістю листя і сіркою плодовою гниллю. Молоді рослини (пагони і особливо коріння) можуть поїдати кішками. Для збереження коренів висаджені паростки огороджуються сіткою з металу.

    Як правильно обрізати

    Догляд за актинідією передбачає регулярну обрізку рослини. Обрізка необхідна молодий ліані (для її правильного формування) і дорослому рослині (постійне зростання ліани призводить до загущення, затемнення, зниження врожайності).

    • найоптимальнішим часом для проведення процедури вважаються літні місяці, відразу після завершення цвітіння;
    • восени, приблизно за місяць до заморозків (у різних регіонах терміни заморозків можуть змінюватися) – обрізка не рекомендується (прокинулися нирки і молоді втечі не визріють і мороз їх вб`є). У південних районах санітарна обрізка проводиться після закінчення листопада;
    • ранньою весною (коли відбувається рух соку по ліані) обрізка заборонена – будь-яке порушення цілісності рослини загрожує його загибеллю.

    важливо!Кожен сорт актинідії має свої специфічні особливості, які потрібно враховувати при обрізанні. Наприклад, у коломикта старше 8 років щорічно одну стару гілку зрізають і замінюють молодим втечею. Коломікти в формі куща погано плодоносить і потребує шпалерах. У аргута головна ліана служить все життя, зате його потрібно більш інтенсивно проріджувати і коротше обрізати (плодоносять короткі пагони) і т.д.

    • перший рік – зрізають надземну частину, залишивши 2 – 3 нирки;
    • другий рік – зрізають всі пагони, крім 2 – 4 вертикальних (рукава). Після закінчення листопада – зрізають у них верхівкові нирки;
    • третій рік – відбирають найсильніші бічні пагони і прив`язують до лівої і правої шпалер;
    • четвертий і п`ятий рік – подальша підв`язка найбільш сильних і плодоносних гілок, обрізка слабких, тонких, поламаних і неплодоносних гілок.

    зимостійкість актинідії

    Сорти актинідії, вирощувані в наших широтах, мають досить високу морозостійкість (коломикта може переносити мороз до -35 . – 45 градусів ° C) .Перші 2 – 3 роки життя молоді рослини на зиму краще прикривати подушкою з листя, гілля або поліетиленом.

    Велику небезпеку для ліан представляють не низькі температури взимку, а весняні заморозки (до них найбільш чутливі молоді паростки актинідій, квіткові бутони і нирки). Зниження температури нижче нуля на 8 градусів може погубити молодий пагін.

    Посадка актинідії біля житлового будинку частково нейтралізує небезпеку заморозків, але може виникнути проблема від стоку дощових вод з даху.

    Збір і зберігання врожаю

    Актинідія приносить перші плоди по досягненню трьох чотирирічного віку. Рослини семирічного віку і старше плодоносять регулярно (одна актинідія може давати від 12 до 60 кг врожаю). Збір починається в кінці серпня і триває до заморозків.

    • коломикта – в середині серпня (плоди дозріває нерівномірно і частина з них може обсипатися на землю). Зелені плоди можуть дозрівати в теплі після зняття з ліани. Для транспортування і зберігання краще збирати злегка зеленуваті ягоди;
    • аргута і Джиральді – початок вересня (набувають яскраво-зелений колір і ніжну м`якоть);
    • полігамія – вересень (колір ягід – від жовтого до помаранчевого);
    • пурпурна – кінець вересня (ягоди не осипаються, пурпурного кольору).

    Свіжі плоди краще зберігати в прохолодних приміщеннях з хорошою вентиляцією (сильно вбирають запахи).

    Чи знаєте ви?Одна ягода актинідії забезпечує потребу людини у вітаміні С за добу. У ягоді коломикта міститься в 4 рази більше вітаміну С, ніж в чорній смородині і в 13 разів більше, ніж у лимоні. При переробці ягід актинідій всі вітаміни і активні речовини зберігаються. Пектин в ягодах актинідій активно виводить з організму солі важких металів і радіоактивні ізотопи.

    • замороженими (помити ягоди, витерти і заморозити);
    • сушеними (помити і сушити в духовці (55 градусів);
    • як сире варення (перетерті ягоди з цукром – 2 до 3);
    • в`яленими (миті ягоди заливають гарячим сиропом, 7 хвилин прогрівають, сироп зливають, ягоди подвяливают в духовці 15 хвилин при 80 градусах.

    розмноження актинідії

    Розмножується актинідія досить просто. Вегетативне розмноження має переваги – передає ознаки сорту, підлогу, плодоношення на 3 – 4-й рік. Насіннєве розмноження дає можливість отримати більш витривалі рослини, але плодоношення – з 7-річного віку.

    кореневими нащадками

    Розмноження кореневими паростками застосовується для актинідій полігамії і коломикта.

    Чи знаєте ви? Розмноження кореневими паростками у аргута неможливо – кореневих нащадків у цього сорту немає.

    Зеленими і здеревілими живцями

    Опис способів вегетативного розмноження актинідії, треба почати з самого швидкого і поширеного – живцювання. Цей спосіб дозволяє успадковувати сортові ознаки і отримувати багато розсади. Використовується два варіанти – зеленими і здеревілими живцями.

    • садять для вкорінення в посадкову яму з субстратом (дренаж, 10 см суміші перегною з піском і 5 см річкового піску), тримають під плівкою, обприскують двічі на добу;
    • через 30 днів починають провітрювати, з серпня розкривають на ніч;
    • на зиму вкривають подушкою з листя, навесні – пересаджують.

    Для збільшення цього показника застосовують метод кільчеванія (за місяць до висадки живці ставлять на лід верхніми кінцями і закривають – розвиток нирок припиняється. Нижні частини – в теплі. Через 30 днів з`являються коріння, потім живці висаджуються у відкритий грунт).

    розподіл кущів

    Розподіл кущів нечасто застосовується в присадибних господарствах як метод розмноження актинідії, але якщо на ділянці є кустовидное рослина (зростає на бідних ґрунтах, постраждало від морозів, без опори і ін.). Кущ поділяють після листопаду до морозів або ранньою весною до початку руху соків. Кожна частина розділеного куща повинна нести стебла і коріння одночасно.

    розмноження відводами

    Спосіб розмноження відводками простий і ефективний. Під ліаною викопують канавки (7-10 см глибиною), грунт в канавках мульчують перегноєм, торфом, тирсою.

    Догляд за актинідією при розмноженні відводами навесні, включає укладку в канавки нижніх молодих пагонів, їх закріплення, засипання грунтом і регулярний полив. Верхівка втечі залишається над землею. Відведення відокремлюють на наступний рік.

    розмноження насінням

    • вимиті і висушені насіння потрібно помістити в капрон і на 4 дні замочити у воді, після – закопати в пісок (в ящику);
    • ящик тримати в теплі 2 місяці, пісок поливати. Раз в тиждень на 5 хвилин з піску діставати насіння на провітрювання;
    • після цього ящик з насінням слід звернути в ганчір`я і 2 місяці тримати в холоді на вулиці;
    • на наступному етапі насіння поміщають в прохолодне місце (не вище + 12 ° С), поливають і раз в тиждень провітрюють. Через 20 – 25 днів починається їх розтріскування;
    • залишається розсадити саджанці в посівні контейнери (грунт з перлітом 1х1), а з появою третього справжнього листка пересадити в грунт.