Зелені насадження за ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій

9.9.1 На території населеного пункту використовують різні прийоми або форми озеленення: стаціонарні (посадка рослин в грунт), мобільні (посадка рослин в спеціальні пересувні ємності: контейнери, вазони тощо), компактні (вертикальне, багаторівневе озеленення і тому подібне) тощо.
Під час вибору видового складу зелених насаджень треба звертати увагу на кліматичні та мікрокліматичні умови територій. Формування ландшафтів треба здійснювати з урахуванням існуючого техно- та антропогенного навантаження з подальшою мінімізацією цього впливу за рахунок рекреаційних властивостей рослин.

9.9.2 Під час проектування озеленення треба забезпечувати: нормативні показники рівня озеленення різних структурних елементів у межах населеного пункту та відстань від будинків, споруд, а також об’єктів благоустрою до дерев і чагарників згідно з ДБН 360, параметри і вимоги до створення зелених насаджень згідно з ДБН В.2.3-5, ДСП № 173 та [3].
Зелені насадження не повинні виступати на пішохідні доріжки. Гілки зелених насаджень, якщо вони ростуть над пішохідною доріжкою, мають бути не нижче ніж 2,1 м.

9.9.3 На територіях населеного пункту з великою площею замощених поверхонь, високою щільністю забудови і підземних комунікацій треба застосовувати мобільні і компактні прийоми озеленення.

9.9.4 У разі посадки дерев в зонах дії теплотрас треба враховувати чинник прогрівання ґрунту в обидві сторони від осі теплотраси на відстань: інтенсивного прогрівання – 2 м, середнього – від 2 м до 6 м, слабкого – від 6 м до 10 м. Біля теплотрас не можна розміщувати: липу, клен, бузок, жимолость – ближче ніж 2 м, глід, кизильник, дерен, модрину, березу – ближче ніж 3 м -4 м.

9.9.5 У разі дії несприятливих техногенних і кліматичних чинників на різні території населеного пункту треба формувати захисні насадження; у разі дії декількох чинників треба вибирати ведучий чинник за інтенсивністю і (або) найбільш значущий для функціонального призначення території.

9.9.6 Для захисту від вітру треба використовувати зелені насадження ажурної конструкції з вертикальною зімкнутою кроною від 60 % до 70 %.

9.9.7 Шумозахисні насадження треба проектувати у вигляді однорядних або багаторядних посадок не нижче ніж 7 м, забезпечуючи відстані між стовбурами дорослих дерев з широкою кроною від 8 м до 10 м, з середньою кроною – від 5м до 6 м, з вузькою кроною – від 3м до 4 м. Простір під кроною треба заповнювати рядами чагарнику. Ширину смуги та очікуваний рівень зниження шуму треба визначати відповідно до СНиП ІІ-12.

9.9.8 У пилозахисних насадженнях відстань між деревами у ряду повинна бути на 20 – 30% більше ніж у шумозахисних насаджень.

9.9.9 В умовах високого рівня забруднення повітря треба формувати багаторядні деревно-чагарникові посадки : у разі хорошого режиму провітрювання – закритого типу (зімкнення крон), у разі поганого режимі провітрювання – відкритого, фільтруючого типу (не зімкнення крон).

9.9.10 Під час формування багаторядних деревно-чагарникових посадок з боку дороги треба висаджувати рослини, стійкі до дії вихлопних газів. В середині смуги перевагу треба віддавати деревним рослинам вічнозеленим з густою кроною, як правило, хвойним.

9.9.11 Об’єкти дрібнороздрібної торгівлі, побутового обслуговування і харчування, зупинкові павільйони, туалетні кабіни тощо) та елементи інженерного обладнання дозволено розміщати не ближче ніж 3 м від стовбура дерева, при цьому дерева мають бути з компактною кроною.

9.9.12 Проекти окремих квітників та клумб треба виконувати у вигляді фрагментів у масштабі 1:100, 1:200 з вказівкою асортименту, кількості розсади за видами рослин та місць посадки рослин кожного виду 9.13 Знесення та пересадження дерев, чагарників, газонів, квітників здійснюють лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера) та акту обстеження зелених насаджень (дерев, чагарників, газонів, парків, лісопарків, насаджень санітарно-захисних зон), що підлягають знесенню чи пересаджуванню в зв’язку із забудовою та впорядкуванням земельних площ. Ці документи оформлюють відповідно до вимог [17, 29].

Стаття 28. Охорона та утримання зелених насаджень

1. Охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

2. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об’єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об’єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, – за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

3. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, отримані відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, є підставою для видалення зелених насаджень після обстеження земельної ділянки та складання акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. У цьому разі видалення зелених насаджень не потребує дозволу (ордера). Відновна вартість визначається на підставі акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та сплачується до прийняття об’єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену проектною документацією на озеленення території.

4. Негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров’ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

5. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком.

Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

7. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

• Стаття 1. Визначення термінів
• Стаття 2. Призначення благоустрою населених пунктів
• Стаття 3. Система благоустрою населених пунктів
• Стаття 4. Законодавство з питань благоустрою населених пунктів
• Стаття 5. Органи управління у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 8. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 9. Повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 10. Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 11. Повноваження органів самоорганізації населення у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 12. Суб’єкти у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 13. Об’єкти у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 14. Використання об’єктів благоустрою
• Стаття 15. Утримання об’єктів благоустрою
• Стаття 16. Обмеження при використанні об’єктів благоустрою
• Стаття 17. Права та обов’язки громадян у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 18. Права та обов’язки підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 19. Відшкодування збитків, завданих об’єкту благоустрою
• Стаття 20. Організація благоустрою населених пунктів
• Стаття 21. Елементи благоустрою
• Стаття 22. Комплексний благоустрій
• Стаття 23. Благоустрій території житлової та громадської забудови
• Стаття 24. Забезпечення благоустрою території підприємств, установ та організацій
• Стаття 25. Утримання та благоустрій прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків
• Стаття 26. Забезпечення благоустрою присадибної ділянки
• Стаття 26-1. Дозвіл на порушення об’єктів благоустрою
• Стаття 28. Охорона та утримання зелених насаджень
• Стаття 28-1. Утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів
• Стаття 28-2. Утримання споруд інженерного захисту територій від небезпечних геологічних процесів
• Стаття 29. Освітлення об’єктів благоустрою
• Стаття 30. Вимоги до управління побутовими відходами
• Стаття 30-1. Утримання майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин у межах населених пунктів
• Стаття 31. Мета нормування у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 33. Нормативи у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 34. Правила благоустрою території населеного пункту
• Стаття 35. Технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів
• Стаття 36. Фінансування заходів з благоустрою населених пунктів
• Стаття 37. Участь громадян у фінансуванні заходів щодо забезпечення благоустрою населених пунктів
• Стаття 38. Завдання контролю у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 39. Державний контроль у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 40. Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 41. Громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів
• Стаття 42. Відповідальність за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів

Рішенням міської ради громадянину (відповідач) передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку. При цьому комунальним об’єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста та новим власником земельної ділянки через представника укладено охоронний договір на зелені насадження, згідно умов якого утримувач бере на себе зобов’язання щодо зберігання та утримання в належному стані 65 одиниць дерев.

Проведеною перевіркою щодо дотримання відповідачем вказаного охоронного договору виявлено часткову відсутність на території зелених насаджень вказаних в договорі, а саме 13 одиниць дерев, що підтверджується відповідним актом. Вказана обставина стала поводом для пред’явлення прокуратурою району позову про стягнення з відповідача до цільового фонду спеціалізованого бюджету міста відновної вартості зелених насаджень, розташованих на цій земельній дідянці.

Судом першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково, – стягнуто з відповідача грошові кошти в розмірі 26 189,72 грн. і штраф в розмірі 10 000,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відповідача за первісним позовом до комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста про визнання вказаного договору припиненим, судом відмовлено, з чим також погодився суд апеляційної інстанції.

Рішення судів вмотивовані наступними приписами чинного законодавства. Згідно ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності,за рахунок коштів власників, яким передані земельні ділянки, згідно з нормативами, затвердженими у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року № 1045 затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, згідно з п. 11 якого відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі ( крім відновної вартості зелених насаджень, посаджених (створених ) цією особою), сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Наведен рішення відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного суду України від 03.04.2013 року № 6-24цс-13, а саме: в разі набуття права власності на земельну ділянку необхідність сплати до бюджету відновної вартості розташованих на ній багаторічних насаджень законодавець пов’язує з фактом переходу права власності на них до власника земельної ділянки, а не з фактом їх фактичного видалення.