Мегалодони: якими насправді були доісторичні акули

Але як багато ми знаємо про цих гігантських хижаків стародавніх морів?

Та як страхітливі фільми про акул можуть вплинути на їхнє справжнє життя?

Ці питання вирішила дослідити репортер BBC з питань науки Мері Халтон.

Вимерли?

“Вони вимерли. Неможливо, щоб вони до цього часу десь існували”, – говорить про мегалодонів дослідниця акул доктор Каталіна Пім’єнто з Університету Суонсі.

Дослідники вважають, що мегалодони вимерли приблизно 2,6 млн років тому – десь тоді, коли почав формуватися вид сучасних білих акул.

У фільмі мегалодон вижив протягом століть у невідомих людству глибинних районах океану біля Китаю.

Автор фото, Courtesy of Warner Bros.

Утім, як стверджує Каталіна Пім’єнто, реальні мегалодони, скоріше за все, жили у прибережних зонах на глибинах до 200 метрів.

Якби щось таке велике плавало неподалік наших берегів, то ми б обов’язково їх помітили, каже вчена.

Як виглядали?

Більшість з того, що нам відомо про цих риб, вдалося встановити за зубами – це чи не єдині рештки, які від них лишилися.

Довжина їхнього тіла, за припущенням палеонтологів, була від 13 до 18 метрів – як лондонські двоповерхові автобуси.

Порівняння розмірів мегалодонів з великою білою акулою та людиною (шкала у метрах)

І хоча це суттєво більше від розмірів нинішніх білих акул, це все ж не гігантські 25-метрові створіння, як їх зобразили творці фільму.

Що їли?

Величезні розміри мегалодонів дуже вразили дослідників, адже такі великі створіння мусили весь час перебувати у пошуках їжі.

“На суші, наприклад, всі найбільші тварини – травоїдні… Якщо ж ти такий великий [хижак], то маєш споживати багато добичі та багато полювати, щоб добути стільки їжі”, – пояснює Каталіна Пім’єнто.

Сучасні китові акул можуть досягати розмірів мегалодонів – 18 метрів – але харчуються лише планктоном

“І саме тому мегалодони такі дивовижні – бо вони були хижаками й мали величезний розмір!” – додає дослідниця.

З’ясувати поведінку цих доісторичних риб непросто, але Каталіна Пім’єнто сподівається для цього створити тривимірну модель мегалодонів, яка б допомогла у вивченні їхньої поведінки.

“Не думаю, що вони були надто рухливими хижаками. Ймовірно, вони були більше падальниками. Акули пристосовуються до умов та їдять все, що можуть. Якщо вони можуть полювати – вони полюють. А якщо знайшли труп – будуть їсти труп”, – ділиться припущеннями доктор Пім’єнто.

Тому, навіть якщо б ми жили в один час, то невеличка “закуска” у вигляді людини навряд чи б в очах мегалодонів була вартою того, щоб витрачати на неї багато сил.

Чому вимерли?

Автор фото, Science Photo Library

Три найбільші зуби на цьому фото – від мегалодонів, решта – від сучасних акул

Немає свідчень того, що саме розміри мегалодонів стали причиною їхнього вимирання, однак їжа майже напевно була одним з чинників зникнення цих риб.

2,6 млн років тому рівень світового моря швидко змінювався, що впливало на прибережні екосистеми, де жили гігантські акули.

Протягом кількох мільйонів років зникло близько 36% акул, черепах, морських птахів та морських ссавців.

Автор фото, Courtesy of Warner Bros.

У фільмі “Мег” ці хижаки зображені цілком живими

Мегалодони були останнім видом гігантських акул, яких наслідували вже менші та більш рухливі мисливці, так як великі білі акули.

Як впливає кінематографічна “популярність”?

У фільмах акуле – це переважно криваві вбивці (кадр з фільму “Щелепи”)

Творців фільму “Мег” можна похвалити за те, що вони доклали справді багато зусиль, щоб відтворити мегалодонів на екранах – хоча й не без художнього вимислу.

Однак не слід забувати, що всі попередні фільми про акул впливали на реальне життя.

“Не слід ставитися до цього легковажно. “Щелепи” (Оскароносна стрічка Стівена Спілберга 1975 року про велику білу акулу, яка тероризувала прибережне містечко. – Ред.) мали величезний вплив на захист акул та на їхню погану репутацію. Люди просто не усвідомлюють, наскільки вони вразливі”, – попереджає Каталіна Пім’єнто.

Припускають, що саме після блокбастера Спілберга рибалки на узбережжі Сполучених Штатів почали полювати на акул як на трофеї.

У наші дні акулам загрожує експансія людини на їхні одвічні мисливські угіддя – рибалки просто забирають ту рибу, яка є здобиччю акул.

Тож якби мегалодони змогли дожити до наших днів, то люди становили б їм значно більшу загрозу, ніж вони людям.

Мегалодон зі стародавнього моря

На Донеччині, в музеї історії Краматорська, нещодавно відкрили для огляду відвідувачів унікальний експонат – макет щелепи доісторичної акули-мегалодону. Поки він єдиний такий в Україні. Його автор Віктор Геращенко – науковий співробітник цього музею, завідувач залом палеонтології. Це була саме його ідея – створити макет щелепи у природних розмірах через кілька років після того, як був знайдений на території Краматорська фрагмент зуба акули-мегалодону.

Геращенко виявився цікавим співрозмовником, який захоплюється своєю справою. Їй він присвятив вже 40 років життя. Віктор розповів про те, як з’явився новий макет у музеї, що цьому передувало і які на сьогодні мрії і плани, пов’язані з палеонтологією та музеєм.

ДОІСТОРИЧНА ЗНАХІДКА

“У нас у Краматорську під час СРСР був величезний цементно-шиферний завод. Відтоді там залишився великий, дуже глибокий кар’єр. У цьому кар’єрі можна на зрізі вивчати періоди життя на Землі, починаючи від пермського періоду, а це 240 млн років тому, і закінчуючи періодом мамонтів – 10 тис. років тому. Ми туди ходили і багато чого знаходили цікавого. Там ми і знайшли фрагменти зубів доісторичної акули. Фрагменти були не дуже доброї якості, але це був однозначно зуб акули-мегалодону. Він у нас є, я його підреставрував. Цей зуб за розмірами приблизно 14-15 см – величезний. Якщо відповідно до таких пропорцій уявити акулу, то довжина цієї тварини була приблизно 25-30 метрів.

З сучасних акул дуже подібні зуби у білої акули, проте зуби мегалодону, звичайно, набагато більші, масивніші і міцніші. Взагалі, похила висота, тобто діагональ зубів мегалодону, може досягати до 18-19 см, і взагалі – це найбільші з відомих акулячих зубів за всю історію Землі.

У цих акул зуби росли у 7 рядів. Зуби у акул ростуть весь час, і за даними сучасних учених, вони можуть випадати через два тижні і відразу замінюватися іншими.

Акула-мегалодон була поширена дуже широко і була численною. Ймовірно, це був суперхижак, сліди від зубів цих акул на кісткових викопних залишках морських тварин вказують, що вони харчувалися дрібними китоподібними, ластоногими і великими рибами. Сила укусу найбільших мегалодонів, ймовірно, досягала майже 11 тонн і дозволяла легко перекусити грудну клітку невеликого кита”.

КРАМАТОРСЬК НА ДНІ СТАРОДАВНЬОГО МОРЯ

“Взагалі, територію нинішнього Краматорська колись покривало стародавнє море. Мільйони років тому воно простягалося не лише на Краматорськ, а на всю Україну, та й на Європу. Це було тоді, коли континенти тільки формувалися у сучасному вигляді. Адже спочатку був один континент на землі, потім розділився на два, потім на три і так далі. Тому у нас тут було море. Це море мало назву Крейдяне – море крейдяного періоду, який тривав 80 млн років. І саме у цей період утворилися дуже великі відкладення крейди, це були найдрібніші раковини різного планктону. Раковини відмирали, утворювалася крейда. Це було приблизно 65 млн років тому.

До речі, вік осадових порід можна визначити за товщиною шарів їх залягання. Бо за один «гарний» мільйон років накопичується приблизно 25 метрів шару, а за «поганий» мільйон років-накопичується приблизно 3-5 метрів. Що означає «гарний» мільйон? Це коли проходить бурхливе життя на землі, багато живих організмів, рослинності, тропіки, а «поганий» – коли посуха і усілякі катаклізми, вірніше, посушливий час, пустеля. Цей поділ, звичайно, трохи умовний.

Наш краматорський кар’єр – крейдяний. Тут довго і у великих обсягах добували крейду. Потім крейду обробляли в цемент, обпалювали у печах, фасували на заводі і продавали.

Краматорськ взагалі стоїть на крейді. Коли будували місто, зводили будинки, рили фундаменти, всюди були поклади крейди. Крім того, у результаті геологічних процесів навколо міста видавило невисокі крейдяні скелі метрів з 30. Тобто, Краматорськ весь стоїть на дні стародавнього моря.

У цьому кар’єрі ми знайшли багато фрагментів викопних тварин. Знайшли тут зуби й інших акул, дрібніших, розміром 3-4 см, теж крейдяного періоду. А цьому зубу акули-мегалодону приблизно 70-75 млн років”.

В ІНШИХ МУЗЕЯХ УКРАЇНИ ПОДІБНОГО НЕМАЄ

“Подібних макетів щелепи доісторичної акули-мегалодону в музеях України немає. А ось у музеях Європи є. Тому що ця акула мешкала скрізь, у всіх стародавніх морях. Тільки десь знаходять більше зубів, десь менше. Великі музеї вважають за важливе зробити у себе і виставити таку щелепу акули, тому що вона, звичайно, вражає.

Знайшовши у кар’єрі фрагмент зуба мегалодону, ми отримали підтвердження, що на цій території такі акули точно були. І я почав сам збирати макет – за кресленнями, за розробками.

Я зібрав найпростішу щелепу, яка мені була під силу. Макет зроблений з підручних будівельних матеріалів. Це звичайна будівельна піна, але використана для жорсткості прокладка з ДСП. Тобто, сам об’єм вже створювався піною, потім оброблявся ножем до потрібних форм, використовувалися шпаклівки, грунтовка та інші компоненти. Потім макет фарбувався – у нас є свій художник.

У нашому макеті близько 70 зубів у першому ряду, бо ми лише один ряд відтворили. Тому що це дуже затратно – робити всі сім. Ми штампували зуби на 3D-принтері і, приміром, великий зуб обійшовся в 500 грн, менші – дешевше. Орієнтовно на весь макет витратили близько 20 тис. грн. Це були мої особисті кошти, я у музею гроші не беру, а вкладаю свої ще й тому, що у музею їх немає.

Макет виготовлявся безпосередньо у музеї, у нас є великий зал, і це дозволило виконати всі роботи.

Взагалі, фрагмент зуба мегалодону ми знайшли ще у 2006 році. Але тоді 3D-принтера у нас ще не було. А нам хотілося, щоб зуби на макеті були міцними, ніби справжні. Тому тоді ми займалися іншими макетами, і руки, як то кажуть, не доходили до щелепи мегалодону”.

“У нас ще багато планів. Зараз у мене стоїть незакінчена трипала лапа тиранозавра, ми над нею працюємо. Це лапа найбільшого динозавра – 7-метрової висоти. Є у нас мрія зробити повний скелет тиранозавра. Правда, не знаємо, де розмістимо його. Адже лише наявна лапа – приблизно метр у діаметрі в нижній частині і висотою поки 1,5 метра.

Крім того, у нас є ще одна мрія і вже зібрані матеріали – зробити макет ще одного динозавра – трицератопса. Це трирогий динозавр з рослиноїдних сімейства цератопсид. Вони існували приблизно від 68 до 66 млн років тому. Він цікавий і незвичайний, тому завжди привертатиме увагу відвідувачів. Все будемо робити на місцевому матеріалі.

Ми також розробили і у себе в музеї з кісток зібрали мамонта, навчилися реставрувати кістки, розробили свою технологію. Це досить просто і дешево у порівнянні з аналогічними реставраціями в світі. Багато динозаврів в інших музеях, приміром, не справжні, все в основному пластикові копії, які, правда, мало відрізниш від оригіналу.

Ми ж зібрали макет скелету мамонта, який краще, ніж в інших музеях. Він має висоту 3,1 метра, красивий, з бивнями. Навіть в одному з шийних хребців застряг справжній уламок списа стародавньої людини. Цей скелет мамонта ми збирали з кісток 7 різних мамонтів, підбирали пропорційно. Спочатку знайшли кістки в яру, а потім почали збирати цілого мамонта. У нас є також рідкісний експонат – зародок динозаврика.

Ще в планах наших – зробити хатину стародавньої людини, на кшталт намету з палицями, шкурами, кістками. Адже стародавні люди зберігали кістки, приміром, від ніг мамонтів, як консерви. З’їли мамонта, а кістки ставили біля хатини, і коли приходили важкі часи, вони рубали цю кістку, знаходили в ній кістковий мозок і цим харчувалися. Ще кістками топили у льодовиковий період”.

ХОБІ З ДИТИНСТВА

“Взагалі, палеонтологія – це наука, яка цікавила мене з дитинства і стала моїм хобі. Я сам родом з Макіївки, а там багато териконів і, коли ходив по тих, де вже не було видобутку вугілля, обов’язково щось знаходив. Приміром, ще до своєї служби в армії я зібрав на териконах чудову колекцію з гірських порід – там відбитки найдавніших дерев у кам’яновугільний період, це 300 млн років тому. У мене була вже тоді дуже красива колекція.

Палеонтологією я займаюся вже 40 років. Їздив по багатьох країнах Європи, трохи по Азії і звідусіль привозив матеріали. Але у нас і багато місцевих експонатів. Треба просто шукати, вивчати і вміти бачити”.

Олена Колгушева, Краматорськ

Мегалодон: найбільша акула, яка коли-небудь жила

Як один з найбільших хижаків, що коли-небудь жили, мегалодон вражає уяву людей – і не дарма. Але чи був цей ультимативний хижак просто накачаною великою білою акулою, і чи все ще він ховається в темних глибинах океану?

Наскільки великий мегалодон?

Найдавніші скам’янілості мегалодона (Otodus megalodon, раніше відомий як Carcharodon або Carcharocles megalodon) датуються 20 мільйонами років тому. Протягом наступних 13 мільйонів років ця величезна акула домінувала в океанах, поки не вимерла всього 3,6 мільйона років тому.

Мегалодон був не тільки найбільшою акулою у світі, але й однією з найбільших риб, що коли-небудь існували.

Ця гігантська акула добре відома завдяки головній ролі у фільмі 2018 року про мегалодона “Мег”. Але в реальності ці тварини були трохи коротшими за 23-метрового вигаданого монстра, якого він зображував.

За приблизними підрахунками, мегалодон насправді виростав до 15-18 метрів у довжину, що втричі довше за найбільшу зареєстровану велику білу акулу. Він міг бути порівнянний за довжиною з найбільшими сучасними китовими акулами, найбільша з яких сягає 18,8 метрів.

Не маючи повного скелета мегалодона для вимірювання, ці цифри базуються на розмірі зубів. Зуби мегалодона можуть досягати 18 сантиметрів у довжину. Насправді, слово “мегалодон” просто означає “великий зуб”. Ці зуби можуть розповісти нам багато про що, наприклад, про те, що їли ці масивні тварини.

Дослідження 2022 року припускає, що на розмір мегалодона могло впливати те, де він жив: ті, що жили в холодній воді, виростали до більших розмірів.

Чим харчувався мегалодон?

Завдяки своїм великим зазубреним зубам мегалодон міг харчуватися м’ясом – швидше за все, китами і великою рибою, а також, можливо, іншими акулами. Якщо ти такий великий, тобі потрібно їсти багато їжі, тому потрібна велика здобич.

Це могло включати в себе тварин як маленьких, як дельфіни, так і великих, як горбаті кити.

Ми маємо інші докази харчових звичок мегалодона у вигляді скам’янілих китових кісток. Деякі з них були знайдені з витравленими на поверхні відбитками зубів мегалодона. Інші навіть містять кінчики зубів, відламані в кістці під час харчового шаленства, що сталося мільйони років тому.

Мегалодон в порівнянні з людиною та білою акулою / Photo: https://a-z-animals.com/blog/megalodon-size-comparison/

Щелепи мегалодона

Для того, щоб впоратися зі здобиччю розміром з кита, мегалодон повинен був мати можливість широко відкривати пащу. Підраховано, що його щелепи мали розміри 2,7 на 3,4 метри завширшки, достатньо великі, щоб проковтнути двох дорослих людей пліч-о-пліч.

Щелепи були вкриті 276 зубами, і дослідження, що реконструюють силу укусу акули, дозволяють припустити, що вона могла бути одним з найпотужніших хижаків, які коли-небудь існували.

Сила укусу людини становить близько 1 317 ньютонів (Н), тоді як передбачається, що велика біла акула здатна вкусити з силою 18 216 Н. Дослідники підрахували, що мегалодон кусав з силою від 108 514 до 182 201 Н.

Як виглядав мегалодон?

Більшість реконструкцій показують мегалодона схожим на величезну велику білу акулу Carcharodon carcharias. Зараз вважається, що це невірно.

Мегалодон, ймовірно, мав набагато коротший ніс, або рострум, порівняно з великою білою акулою, з пласкішою, майже вдавленою щелепою. Як і блакитна акула, вона також мала наддовгі грудні плавники, щоб підтримувати свою вагу та розмір.

На багатьох реконструкціях мегалодон виглядає як більша версія великої білої акули, тому що довгий час люди вважали їх спорідненими. Тепер ми знаємо, що це не так, і мегалодон насправді походить з іншої лінії акул, в якій він був останнім представником.

Найдавнішим достовірним предком мегалодона є 55-мільйонна акула, відома як Otodus obliquus, яка виростала до 10 метрів у довжину. Але еволюційна історія цієї акули, як вважають, тягнеться до Cretalamna appendiculata, вік якої сягає 105 мільйонів років, що робить родовід мегалодона більш ніж 100 мільйонів років.

Находячи все більше і більше скам’янілостей, ми зрозуміли, що предок великої білої акули жив поруч з мегалодоном. Деякі вчені вважають, що вони могли навіть конкурувати один з одним.

Зуб мегалодона /Photo: https://www.amazon.com/Genuine-Megalodon-Fossil-Shark-Inches/dp/B00B1QBZYC

Де жив мегалодон?

Мегалодон був пристосований до теплих тропічних і субтропічних місць по всій земній кулі. Вид був настільки широко розповсюджений, що зуби мегалодона були знайдені на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Ми можемо знайти багато їхніх зубів біля східного узбережжя Північної Америки, уздовж берегів і на дні солоних струмків і річок Північної Кароліни, Південної Кароліни і Флориди. Це, ймовірно, частково пов’язано з віком каменів, але також і з тим, що їх можна легко знайти на морському дні, що дозволяє колекціонерам пірнати за ними з аквалангом.

Вони також досить поширені біля узбережжя Марокко і в деяких частинах Австралії. Їх навіть можна знайти у Великій Британії біля Волтона-на-Нейзі, графство Ессекс, хоча у Великій Британії вони надзвичайно рідкісні і, як правило, низької якості.

Чи рідкісні зуби мегалодона?

Майже всі викопні рештки мегалодона – це зуби.

Акули постійно виробляють зуби протягом усього свого життя. Залежно від того, чим вони харчуються, акули втрачають набір зубів кожні один-два тижні, а за все життя у них з’являється до 40 000 зубів. Це означає, що акулячі зуби безперервно падають на дно океану, збільшуючи ймовірність того, що вони скам’яніють.

Зуби також є найтвердішою частиною скелета акули. У той час як наші кістки вкриті мінералом фосфатом кальцію, скелети акул повністю складаються з більш м’якого хряща, як наш ніс і вуха.

Зуби мегалодона були знайдені на всіх континентах, окрім Антарктиди

Отже, в той час як більш міцні зуби скам’яніли відносно легко, м’які тканини збереглися лише за дуже особливих обставин.

Також були знайдені скам’янілі хребці мегалодона розміром з обідню тарілку.

У Перу також знайдено скам’янілість мегалодона, яка, вочевидь, має черепну коробку і всі зуби, а також невелику кількість хребців.

Ця надзвичайна скам’янілість може допомогти створити краще уявлення про те, як виглядали ці гігантські хижаки.

Чому мегалодон вимер?

Ми знаємо, що мегалодон вимер наприкінці пліоцену (2,6 мільйона років тому), коли планета вступила у фазу глобального похолодання. Коли саме загинув останній мегалодон, точно невідомо, але нові дані свідчать, що це сталося щонайменше 3,6 мільйона років тому.

Вчені вважають, що до третини всіх великих морських тварин, в тому числі 43% черепах і 35% морських птахів, вимерли, оскільки температура знизилася і кількість організмів в основі харчового ланцюга різко скоротилася, що призвело до ефекту зворотного впливу на хижаків нагорі.

Охолодження планети могло сприяти вимиранню мегалодона кількома способами.

Оскільки дорослі акули залежали від тропічних вод, падіння температури океану, ймовірно, призвело до значної втрати середовища існування. Це також могло призвести до того, що здобич мегалодона або вимерла, або пристосувалася до прохолодних вод і перемістилася туди, де акули не могли її переслідувати.

Вважається, що мегалодон також народжував своїх дитинчат поблизу берега. Ці мілководні прибережні води могли слугувати розплідником для дитинчат, захищаючи їх від хижаків, які ховалися у відкритій воді, як, наприклад, великі зубаті кити. З утворенням льоду на полюсах і падінням рівня моря ці місця були б знищені.

Дослідження 2022 року припускає, що конкуренція з великими білими акулами за їжу також могла сприяти занепаду мегалодона. Дослідження скам’янілих зубів мегалодона та великої білої акули показують, що їхні раціони перетиналися.

Чи живий ще мегалодон?

Ні. Він точно не живе в глибинах океану, незважаючи на те, що говорив канал Discovery в минулому.

Якби така велика тварина, як мегалодон, все ще жила в океанах, ми б про це знали.

Акули залишали б промовисті сліди укусів на інших великих морських тваринах, а їхні величезні зуби десятками тисяч продовжували б засмічувати океанське дно. Не кажучи вже про те, що як тепловодний вид, мегалодон не зміг би вижити в холодних водах глибин, де у нього було б більше шансів залишитися непоміченим.